Page 392 - 6816

ідеї того чи того часу, а виникнення соціально-політичних криз
пов’язане, з одного боку, зі слабкістю конкретних соціально-
політичних ідей, наприклад, ліберальним розумінням свободи, а з
іншого, – з духовною недосконалістю самих історичних діячів.

Класичний підхід до філософії історії розвиває німецький
філософ Е. Трельч (1865–1923), на думку якого філософія історії
телеологічна, а людина має або пізнавати її мету, або

започатковувати нову [558, c. 102–103]. У контексті цих роздумів у
центр історії Е. Трельч ставить індивідуальність – особистість [558,
с. 107–108]. З часом ці ідеї розвиватиме німецький мислитель
Р. Бультман, який стверджуватиме, що в історії завжди є мета й

закон. Мета історичного процесу – реалізація людини як істоти
розумної й моральної [89, c. 84–85].

Отже, вчені прогресистського напряму осмислюють історію на
основі понять розум, мета, свобода, необхідність, прогрес, закон,
смисл історії, структура, система, зв’язок, послідовність. Науковий
апарат цього підходу акцентував увагу на тому, що історія є

продуктом свідомої діяльності особистостей, проте не було
враховано, що пріоритет в історії належить посередній людині, яка
діє не в інтересах суспільства, а з позиції власної вигоди. У ХIХ ст.

прогресистський напрям зазнав критики, оскільки виявилися
очевидні суперечності між теорією і практикою, але він набуває
подальшого постнекласичного розвитку в сцієнтистських
й технократичних концепціях, а також у філософсько-історичному

вченні К. Маркса й Ф. Енгельса та їхніх послідовників, які
розробляли матеріалістичне розуміння історії. На думку
І. Бойченка, класична філософія історії шукає смисл у людських

діях та намірах, мотивах та історичних подіях.
Регресистський напрям ідеалізує природне буття й охоплює
філософські вчення М. Монтеня, Ж.-Ж. Руссо. Зміст цього напряму
втілено у вислові: історія рухається від золотого віку через срібний

до мідного. Ж.-Ж. Руссо звертає увагу на суперечливий характер
історичного процесу, в якому поєднано прогресивні та регресивні
моменти, проте прогресивні тенденції підпорядковані регресивним.

На противагу прогресистським концепціям, які розглядали науку як
позитивний чинник розвитку, Ж.-Ж. Руссо вважає її
деструктивним. Причину регресу філософ вбачає у відсутності

гармонійних відносин із природою, у порушенні природної рівності
людей та формуванням інституту приватної власності [460, с. 139].

392