Page 389 - 6816

некласичний і постнекласичний. Кожен із них має відгалуження.
У запропонованій класифікації є суттєві позитиви: докладний
аналіз філософських концепцій історії, що сформувалися до 30-х
років ХХ ст., поєднання філософсько-історичної класифікації із

загальноприйнятою класифікацією науки (класична, некласична,
постнекласична), чітке визначення критеріїв першого та другого
підходів. На жаль, у цій класифікації недостатньо досліджено

філософські концепції історії другої пол. ХХ ст. За основу аналізу
приймемо запропоновану І. Бойченком класифікацію з метою
з’ясування пізнавальних можливостей чинних концепцій історії.

3.3.2. Аналіз пізнавальних можливостей чинних
концепцій філософій історії. А. Класичний напрям

містить прогресистські, регресистські, циклічні теорії. У цьому
напрямі виокремлюють теологічну (провіденційну) та світську
течії. Теологічна пов’язана з працями А. Августина, який уважав
історію прогнозованою, оскільки її основою є божественна

напередвизначеність [1; 2]. Теологічна концепція бачить в історії
страждання, зло, заперечує прогрес, проте дає людині надію на
розв’язання проблем у майбутньому. В. Андрущенко,

Л. Губерський, М. Михальченко доповнюють цей підхід і відносять
до нього праці Е. Жильсона, Ж. Маритена, Ю. Бохенського [16,
с. 578]. Так, Ж. Маритен причину деградаційних тенденцій вбачає в
необґрунтованій заміні теоцентричного гуманізму на

антропологічний, що відбувалося на тлі загальної деградації
культури й пануванні матеріалістичної причинності. Для подолання
цих недоліків Ж. Маритен пропонує теологічну концепцію історії

доповнити ідеєю інтегрального гуманізму [354, с. 70–91].
Прогресистський просвітницький напрям (Ф. Вольтер,
Й. Гердер, Ж. Кондорсе, Ш. Монтеск’є, А. Тюрго) переосмислює
основні положення теологічної концепції і трактує розвиток

суспільства в контексті людських інтересів, зміни форм буття, а
тому історія постає як лінійно-поступальний процес, підґрунтям
якого є людський розум [135; 267; 382; 561, с. 102–142]. Погляди

І. Канта, Й. Фіхте, Ф. Шеллінга, Ґ. Геґеля на історію І. Бойченко
теж відносить до прогресистського напряму. Спільним у теоріях
цих філософів є те, що вони визнавали вирішальну роль людського

розуму в історії, отож стояли на позиції, що духовному має
належати пріоритет.

389