Page 387 - 6816

концепції філософії історії зосереджуються не на предметі
дослідження, а на суб’єкті, який пізнають [290, с. 23].
Відмінності «нової» філософії історії від «старої» дослідники
вбачають у таких моментах: заперечення класичної теорії істини;

трактування історичного тексту як наративу, що дозволяє дискурс,
отже, різні інтерпретації; естетизація тексту (використання
художніх засобів у дослідженні) [290, с. 25]. Зазначені

епістемологічні особливості зумовили зростання кількості
інтерпретацій, що викликало проблему «правильної» інтерпретації
й навіть більше: стало неможливо побачити різницю між
історичною реальністю і текстом. Намагаючись зрозуміти причини

такої ситуації, зауважимо, що це відбулося «завдяки» тому, що як у
самій реальності, так і в історичному тексті зникли першооснови.

Уважаємо, що періодизація історії потребує з’ясування
онтологічних умов та метафізичних основ буття людини та
методологічних засад дослідження, а тому постають питання: що
взяти за «клітинку» дослідження, як можна перевірити

періодизацію на істинність. Проаналізуємо основні ідеї та
принципи, які покладають сучасні дослідники в основу філософії
історії. Американський філософ В. Макніл (1917–2016) у контексті

ідей А. Тойнбі підґрунтям періодизації визначає міжцивілізаційні
зв’язки й відстоює вплив більш розвинених держав на менш
розвинені [700]. В. Грін класифікує історію на основі виокремлення
головного джерела розвитку [692], тобто намагається віднайти

«клітинку» історії. Німецько-американський історик і соціолог
А. Г. Франк (1929–2005) в основу класифікації покладає
накопичення доданої вартості [690]. Американський політолог

Дж. Модельськи (1926–2014) періодизацію А. Шпенглера й
А. Тойнбі доповнює ідеєю поколінь: кожне покоління перебуває під
впливом тієї чи тієї ідеї, на основі якої творить історію [702].
Американський філософ і історик М. Ходжсон, спираючись на ідею

осьового часу, здійснює періодизацію на основі виокремлення
головних технологічних стадій, що проходить суспільство у своєму
розвиткові [694].

Американський філософ І. Валлерстайн робить спробу
подолати одновимірні підходи до розуміння історії, що враховують
переважно окремі чинники суспільного буття. В основу історичної

онтології учений покладає принцип єдності соціального часу й
соціального простору і на основі такої єдності виокремлює чотири

387