Page 34 - 6816

«Я є». Вона може це сказати лише тоді, коли бореться за
досягнення істини, за те, щоб стати істинною людиною.
Конкретизуючи причини кризи філософії й науки, Е. Гуссерль
зауважує, що вони зосередили увагу на ось-бутті, Dasein [159,

с. 20]. Філософ ставить собі за мету створити метафізику як науку
про вищі й останні підстави буття – універсальну філософію.
Незважаючи на всі зусилля, Е. Гуссерль такої філософії не створив,

оскільки відокремив продукти людської діяльності від якостей
людини. У контексті ідей Ґ. Геґеля Е. Гуссерль уважає, що розум,
який себе усвідомив, – це дух, проте виникає питання: хто є носієм
духу? У Ґ. Геґеля носієм духу є особистість. Чому цей зв’язок

забули Е. Гуссерль і М. Гайдеґґер, відірвавши дух від його носія –
особистості? Цей факт пропонуємо розуміти як результат

відсутності рефлексії. Це надало філософам можливість не
пов’язувати кризу духу з власною особою. З позиції психоаналізу
це слід трактувати як результат дії механізмів психологічного
захисту. У кризі європейського життя винні були не філософія й

метафізика, а той тип людини, якому став належати пріоритет у
суспільстві – людина маси. Отже, європейська філософія не змогла
розпредметити геґелівські поняття.

Після Першої світової війни людина втратила відчуття власної
значущості, з’явилася внутрішня порожнеча, яку вона
компенсувала політичною агресивністю. Цю ситуацію М. Гайдеґґер
назвав «забуття буття», отож намагається осмислювати зовнішній і

внутрішній стан людини за допомогою метафізичних понять, а саме
буття трактує як присутність людини у світі, моє буття – Dasein, що
завжди фіксувалося на основі використання особових займенників

«Я є», «Ти є», «Я є у світі», «Я перебуваю…» [605, с. 42]. Отже,
М. Гайдеґґер акцентує на людському бутті, що було обумовлено
європейськими соціально-політичними умовами життя.
Присутність людини у світі філософ описує за допомогою

екзистенціалів: страх, розуміння, тлумачення, мова, стурбованість,
тимчасовість та ін., на основі яких характеризує повсякденні
переживання людини. Уважаємо, що екзистенціали відбивають

внутрішній світ, а точніше, описують дві різні форми буття:
несправжню й справжню.
Несправжня форма буття постає в М. Гайдеґґера під назвами

безособова суспільність, що характерна для посередності,
безродної людини. Такі екзистенціали як балачки, двозначність,

34