Page 384 - 6816

результатом власних інтелектуальних, моральних і духовних
зусиль. Отож принцип духовної ієрархії має об’єктивний характер,
зумовлений метафізичними основами суспільного буття й
особистими чеснотами людини. Завдяки ієрархії відбувається

функціонування й розвиток суспільства. Внутрішня свобода – це
суттєва характеристика особистості й особистісної парадигми
буття. Сходження за ступенями духовного розвитку – це здобуття

внутрішньої свободи, яка для особистості є більш значущою, ніж
зовнішня. Люди рівні в їхніх правах бути органічною частиною
суспільства і служити йому. У діяльності на благо суспільства
водночас відбувається розвиток кожного його члена. Ієрархія й

рівність – це метафізичні протилежності суспільного буття, які
долаються спільною діяльністю на благо суспільства.

Справедливість як принцип суспільного буття – це діяльність
з позиції суспільного інтересу, коли відносини між людьми
регулюються з урахуванням екологічного, економічного,
соціального, політичного, правового, морального й духовного

аспектів. Отже, змістом справедливості є рівновага між
принципами свободи, ієрархії й рівності. Поняття суспільного
інтересу й справедливості – одного порядку. В умовах особистісної

парадигми буття принципи свободи, ієрархії, рівності й
справедливості стають втіленням людського розуму – належного.
Взаємозв’язок між зазначеними принципами можна визначити як
ієрархічну рівність: повна повага до людської гідності, людина є

результатом власних духовних зусиль, а соціальна ієрархія має
бути відбиттям особистісних якостей людини.

3.3. Формування теоретичних основ історичного
пізнання у філософії історії

Сучасна історія не має свого творчого суб’єкта – героя.
«Героями» стали кіноактори, шоу-зірки, спортсмени. Людина
відчуває не лише порожнечу свого життя, але й страх перед

історією. У постмодерній філософії активно аналізують другорядні
проблеми суспільного буття, але не пропонують конструктивного
теоретичного й практичного виходу зі стану екзистенційного

вакууму й антрополого-глобальної катастрофи. Знеособлена
парадигма буття людини й суспільства не здатна задовольнити

384