Page 379 - 6816
P. 379

Насправді  парадигма  не  змінилася:  життя  відбувається  в  межах
               пріоритету  матеріального  над духовним.  Якщо  осмислювати
               дослідження  Е. Тоффлера  на  основі  понятійного  апарату
               Е. Фромма, то слід визнати, що його аналіз здійснено в межах мати

               й володіти.
                     Узагальнюючи  погляди  Е. Тоффлера,  зазначимо,  що  його
               аналіз  суспільного  буття  має  обмежений  характер,  оскільки

               понятійний  апарат  недосконалий.  Філософською  помилкою
               дослідження  є  те,  що  проігноровано  роль  духовних  цінностей.
               Футуролог не врахував досліджень Ж. Бодріяра, Е. Фромма, що не
               дозволило  цілісно  охопити  суспільну  проблематику.  Нову

               парадигму  було  зведено  до  творення  матеріального  багатства
               новими засобами.

                     Осмислюючи  зв’язок  між  внутрішніми  якостями  людини
               та принципами  життєдіяльності  західного  суспільства,  Г. Маркузе
               зазначив,  що  в  основі  взаємодії  лежить  принцип  продуктивності,
               який є відображенням принципу реальності [364, с. 127]. В умовах

               знеособленої  парадигми  буття  зростає  економічне  багатство,
               вдосконалюється  соціальне  забезпечення  й соціальна  організація  і
               людина  поступово  забуває  про  необхідність  духовного  розвитку.

               Такою  діяльністю  людина  увічнює  свою  поразку.  Водночас
               розвиток людини, науки й суспільного буття досягає такого рівня,
               що з’являються всі умови для реалізації особистісного потенціалу.
               Вважаємо, що Г. Маркузе спрощено розуміє процес самореалізації

               людини.  На нашу  думку,  суперечності  знеособленого  життя  не
               можна вирішити в межах чинної парадигми. Потрібна світоглядна
               переорієнтація,  яку  пропонуємо  розуміти  як  пріоритет  духовного

               над матеріальним.
                     Досліджуючи  процес  суспільного  буття  у  ХХ ст.,  сучасний
               німецький філософ Г. Рормозер визнає, що політичні експерименти,
               скеровані  на розв’язання  суперечностей  між  свободою  і  рівністю,

               закінчилися  крахом.  На основі  метафізичної  теорії  особистості
               маємо  підстави  стверджувати,  що  це  закономірний  результат,
               оскільки посередня людина не здатна до цілісного мислення, вона

               лише маніпулює засадничими принципами суспільного буття задля
               власної вгоди. Суперечності між свободою й рівністю можуть бути
               розв’язані  лише  в  умовах  пріоритету  моралі.  Характерні  ознаки

               сучасного  суспільства  Г. Рормозер  сформулював  у  вигляді  таких
               тверджень:  1) суспільство  раціональне  лише  в окремих  його


                                                            379
   374   375   376   377   378   379   380   381   382   383   384