Page 381 - 6816

[279, с. 289, 301]. Безумовно, ці роздуми конструктивні, проте
потребують подальшого уточнення, а саме: така співпраця можлива
лише за умов визнання значущості суспільного інтересу для розвитку
держави.

Підсумуємо дослідження філософів щодо взаємозв’язку
соціальних якостей людини й форм суспільства. Е. Фромм фіксує
цей зв’язок у понятті «соціальний характер». Д. Белл, Ж. Бодріяр,

Е. Тоффлер не зрозуміли значущості впливу соціальних і духовних
якостей людини на базові структури суспільства, що не дало їм
змоги визначити, який тип людини є причиною деградаційних
процесів у суспільстві в ХХ – на поч. ХХI ст. На основі здійсненого

аналізу узагальнимо основні характеристики знеособленої
парадигми буття людини: по-перше, основою соціально-

політичного життя став принцип мати, по-друге, соціально-
політична активність належить посередній людині, тоді як інші
суб’єкти діяльності стали для цієї людини засобами досягнення
мети; по-третє, відчуження народних мас від власності та сфери

управління; по-четверте, демократія із соціально-політичного
механізму залучення громадян до управління перетворилася на
механізм маніпулювання свідомістю народних мас; по-п’яте,

панування евдемоністичних цінностей, психологічна агресивність і
насильство; по-шосте, формально проголошено свободу, але
насправді одні форми залежності змінювалися іншими; по-сьоме,
немає органічних суспільних форми буття, які б сприяли розвитку

духовного потенціалу людини, втрата значною частиною людей
смислу життя, що породило почуття екзистенційного вакууму,
афектації й аномії, по-восьме, панування чуттєвої культури. У

знеособленій парадигмі буття люди роз’єднані за етнічними,
соціально-політичними, психологічними та іншими ознаками, що
не відповідає потребам їхнього духовного розвитку.
Знеособлена форма буття людини й суспільства, на думку

автора цієї монографії, набула сучасних форм під час капіталізму.
Сьогодні вони стали ще поширенішими. Знеособлена парадигма
буття людини породила такі імперативи поведінки: «Будь самим

собою» (установка на індивідуалізм), «Будь таким, як я» (установка
на сильну людину), «Будь таким, як усі» (пристосовуйся до загалу),
«Люби себе» (живи своїми потребами) [647, с. 113]. У Новочасну

добу самовідчуження доповнилося світовідчуженням (Г. Арендт).
Людина турбувалася лише про власне Его, а тому здійснювала

381