Page 377 - 6816
P. 377

інакше»  [179,  с. 39].  Перед  обличчям  можливої  антрополого-
               глобальної  катастрофи  треба  визнати,  що  навчитися  жити
               складніше,  ніж  створити  комп’ютери.  Розмірковуючи  над
               проблемами майбутнього, Ж. Деррида говорить про кінець певного

               концепту  історії  [179,  с. 61].  Уважаємо,  що  знеособлена  форма
               буття  є  дійсно  «кінцем»  історії.  Намагаючись  зрозуміти  сутність
               сучасної  епохи,  філософ  не  знаходить  теоретичного  пояснення  й

               уживає метафору: «Час зірвався з завіс». Осмислюючи ці роздуми
               Ж. Дерриди,  українській  філософ  О. Мамалуй  зауважує,  що
               відбулося  відчуження  сущого  від  буття.  Маючи  на  увазі
               соціалістичний           досвід       подолання         відчуження,          О. Мамалуй

               висновує:  «Спроба  тотального  подолання  <…>  відчуження
               призвела до граничного поглиблення метафізичного відчуження від

               буття  та  його  істини»  [348,  с. 24].  Опановуючи  проблему
               трансформації  перетворених  форм  буття  в  органічні  й маючи  на
               увазі  досвід  марксизму  та  його  практику,  український  філософ
               пропонує  навчитися  жити  з  привидами,  якщо  бажаємо  нарешті

               навчитися  жити  [348,  с. 25].  Аргументуючи  необхідність
               трансформації  перетворених  форм,  О. Мамалуй  говорить  про
               проміжну форму існування, яка в нього отримала  назву діастемна

               (інтервальна)  [348,  с. 31].  Підтримуючи  інтелектуальні  зусилля
               О. Мамалуя, зазначимо, що людина має навчитися трансформувати
               перетворені форми в особистісні.
                     Осмислюючи  роздуми  К. Маркса,  Ж. Дерриди  й  коментарі

               О. Мамалуя,  задамося  питанням:  «Що  чи  хто  є  причиною
               перетворених форм?». Уважаємо, що їхнім «творцем» є посередня
               людина, яка, з одного боку, прагне самореалізації, але з іншого, –

               боїться її, бо це вимагає надзвичайних зусиль, духовної відваги й
               самообмежень.  Одиниці  здатні  стати  на  цей  шлях.  Страх
               особистісного буття породжує перетворені форми. Але як навчити
               людину, якщо вона не бажає?

                     Аналіз  соціалізму  й  капіталізму  з  позицій  принципу  мати
               змушує визнати, що між ними є багато спільного. Незважаючи на
               суттєві  соціально-економічні  й політичні  відмінності,  спільною

               негативною рисою є те, що вони не забезпечують людині духовної
               самореалізації,  не  створюють  умов  для реалізації  принципу  бути,
               оскільки  є  перетвореними  формами.  І капіталізм,  і  соціалізм

               дегуманізували  суспільство  й  людину,  хоча  й  різними  засобами.
               Уважаємо,  що  метафізична  теорія  особистості  допомагає


                                                            377
   372   373   374   375   376   377   378   379   380   381   382