Page 374 - 6816
P. 374

призводить  до  руйнування  попередніх  цінностей  і  утворює
            складнощі  у  функціонуванні  суспільства.  Ця  ситуація  змушує
            Е. Тоффлера  шукати  нове  підґрунтя  для  соціальної  інтеграції.
            Футуролог такого підґрунтя не знаходить, але розуміє, що якщо цю

            різноманітність  способів  життя  й  цінностей  не  вдасться
            інтегрувати, то це може стати причиною деградації суспільства.
                  Е. Тоффлер          ставить       питання:         чи     спроможна          людина

            адаптуватися  до  швидкоплинності,  чи, можливо,  існує  ліміт
            здатності людини до змін, і змушений зробити висновок, що темпи
            змін  перевищують  адаптаційні  можливості  людини,  тому  вона  й
            опинилася  в  шоковому  стані  [555,  с. 263].  Під  впливом  дійсності

            («світ  збожеволів»  –  гасло  графіті)  футуролог  намагається
            усвідомити філософські причини футурошоку. Причини він убачає

            в  неконтрольованому  русі  в  майбутнє.  «Причини  простежуються
            <…>  в  неконтрольованій,  невиборній  природі  нашого  бігу  в
            майбутнє, у провалі нашої спроби свідомо скеровувати прагнення
            до  суперіндустріалізму»  [555,  с. 297].  Якщо  цей  висновок

            сформулювати  мовою  класичної  філософії,  то  він  буде  таким:
            розум, який проголосив свою всемогутність в епоху Просвітництва,
            виявився  банкрутом,  а  постмодерна  філософія  не  має  наукового

            апарату  для  адекватного  усвідомлення  проблеми.  Це  означає,  що
            людство  й  далі  стихійно  розв’язуватиме  проблеми,  а  насправді
            деградуватиме.           Футуролог          закликає        вивчати        майбутнє         й
            намагається розвіяти міф, що суспільство непізнане; він пропонує

            висувати          нові       поняття,         щоб        «дивитися           вперед,        у
            суперіндустріалізм,  а  не  назад,  у  простіші  суспільства.  Однак  ці
            поняття  більше  не  можуть  бути  вироблені  старим  шляхом»  [555,

            с. 382].  У  цих  закликах  відображено  певну  обмеженість
            постмодерної філософії, яка відірвалася від класичної метафізики.
                  Постіндустріальне  суспільство,  на  думку                            Е. Тоффлера,
            сформувало новий тип людини – модульну людину, і характеризує

            її  як  вільну  особистість,  ознакою  якої  є  фрагментарність.  Така
            людина  вступає  в  модульні  (фрагментарні)  відносини,  що
            охоплюють  усі  сфери  життя  людини.  Зміст  модульних  відносин

            футуролог  пов’язує  зі  свободою,  але  визнає,  що це  не  найкращий
            тип  відносин  [555,  с. 73,  75].  Запропонована  метафізична  теорія
            особистості  дозволяє  сформулювати  деякі  заперечення  щодо

            ототожнення  модульної  людини  з  особистістю.  Особистість  –  це
            цілісна,  а  не  часткова  людина.  На  жаль,  такого  підходу


                                                         374
   369   370   371   372   373   374   375   376   377   378   379