Page 372 - 6816

індивідуум перетворився на раба власної ідентичності, на раба своєї
волі, відповідальності, бажань <…> Тягар нечуваний» [79, с. 244].
Ж. Бодріяр уважає, що більш природно для людини покласти
відповідальність на іншого. Отож філософ ставить під сумнів

здатність людини відповідати за своє буття. Якщо приймати
всерйоз ці роздуми, то треба сказати, що Ж. Бодріяр капітулював
перед труднощами осмислення людської сутності. Ці роздуми

відкидають філософію на дві тисячі років назад, заперечують
християнську ідею особистості, досягнення філософії І. Канта щодо
категоричного імперативу.
Від імені постмодерної людини Ж. Бодріяр говорить, що

сучасна людина не здатна до віри, любові й узагалі не знає, чого
прагне. Філософ критичний і самокритичний. Він уважає, що

філософія стала на шлях крутійства й самообману й усе
перетворилося на загальний обман. Людина стала крадієм, яка
краде в майбутніх поколінь можливість життя. Філософ
безжалісний як до еліти, так і народних мас, які, на його думку,

стали знаряддям. Висновок безжальний: людина відмовилася від
своєї сутності й живе ілюзіями. Для характеристики такого стану
життя філософ використовує поняття «афектація», коли людина

усвідомлює штучність свого існування, але погоджується з такою
ситуацією [79, с. 252].
Ще радикальніші узагальнення Ж. Бодріяр робить у праці
«Символічний обмін і смерть» (1976). Сучасне суспільство не має

жодного підґрунтя для існування, тому потребує кардинального
теоретичного переосмислення й радикалізації всіх гіпотез [80,
с. 19]. У суспільстві споживання всі екзистенційні почуття

(провини, страху, відчаю, смерті) витіснені прагненням до втіхи.
Цей стан філософ назвав ейфорією симуляції [80, с. 125].
Зрозуміло, що найкоротшим шляхом до втіхи є шлях розвитку
матеріального виробництва. Філософ висловлює радикальну

гіпотезу. Він порівнює архетипи поведінки первісної та сучасної
людини. Первісне суспільство ґрунтувалося на символічному
обміні, що здійснювався на основі трьох елементів: дарувати,

віддавати, обмінювати, проте сучасне суспільство ґрунтується на
принципах: убивати, володіти й пожирати [80, с. 230]. На перший
погляд здається, що таке порівняння не має підстав, або, як

мінімум, є перебільшенням, але, якщо згадати працю Е. Фромма
«Мати й бути», то Ж. Бодріяр описує сучасне суспільство крізь

372