Page 369 - 6816

та світоглядна ситуація початку 20-х р. ХХ ст. змусила мислителя
зробити висновок, що європейське суспільство хворе, а філософія
виявилася безсилою впливати на свідомість людини, а тому людина
й суспільство потребують етичного та політичного оновлення. Так,

Е. Гуссерль писав: «Що виявила війна, – так несказанну, і не лише
моральну й релігійну, але також і філософську злиденність

людства» [Цит. за: 35, с. 110]. (Нагадаємо, що внутрішню порожнечу
людини М. Гайдеґґер наприкінці 20-х рр. охарактеризує поняттям ніщо).
Через «Статті про оновлення» Е. Гуссерля проходить ідея
необхідності переходу людства на рівень «істинного людства», на
рівень етичної й розумної людини. Рівень «істинного людства»
філософ пов’язує з категоричним імперативом І. Канта: людина не

має бездумно існувати, а мусить підпорядкувати своє життя
моральному закону. Філософ доходить висновку, що етичне

вдосконалення людини й суспільства органічно пов’язані, а тому
висуває вимоги до суспільства: воно має навчитися дотримуватися
філософських ідей. Е. Гуссерля турбує проблема: «Як слід
перетворювати це знецінене культурне життя на розумне життя?»

[160, с. 115]. Оновлення людини й суспільства має стати
соціальною проблемою, а початком цього процесу є питання
самовизначення й самосвідомості. Людина має переосмислити свої

мотиви, цілі, засоби діяльності, здібності, можливості й напрям
розвитку [160, c. 123]. Осмислюючи ці роздуми, зазначимо, що
філософ поставив перед людиною питання: «Хто вона є за своєю
духовною сутністю»? Відповідь передбачає переоцінку цінностей і

духовних засад буття. Е. Гуссерль визначає сутність людини через
спрямованість до позитивних цінностей, що має скерувати людину
до вільного саморозвитку [160, с. 125], до нових форм життя,

призначенням яких є виведення людини зі стану тваринної
наївності. Потреба саморозвитку має привести до загального
прагнення досконалого життя, «справжньої людяності», «до ідеалу
абсолютного особистого вдосконалення» [160, с. 129]. Урешті-решт

філософ доходить висновку, що людина має стати суб’єктом
власних змін, але цей вибір мусить бути вільним. Отож моральне

життя має стати загальною нормою життєдіяльності, що міститиме
критерії для оцінювання морального й аморального життя.
Підсумовуючи погляди А. Швейцера й Е. Гуссерля, зауважимо,
що філософи усвідомили недосконалість людини та суспільства й

шукали шляхи, як вивести людину зі стану природного існування.

369