Page 367 - 6816

3.2. Зміна парадигми розвитку людини й суспільства
як необхідна умова подолання антрополого-глобальної
катастрофи

Вичерпаність знеособленої тенденції європейського життя
в епоху модерну першим відчув Ф. Ніцше й поставив діагноз:
європейська людина втратила смисл життя, і постало «Nihil»,

«Ніщо». В афористичній формі це було висловлено як «Бог помер»,
тобто християнські – особистісні – цінності перестали відігравати
пріоритетну роль у житті людини. Отож криза охопила не лише
сферу людських відносин, але й духовні основи суспільства.

М. Гайдеґґер, досліджуючи філософію Ніцше, зауважив, що автор
Заратустри передбачив, що людина почне боротьбу за панування

над природою. Так, Ф. Ніцше пророче зазначив: «Грядуть часи,
коли вестимуть боротьбу за панування над землею, – її вестимуть в
ім’я Фундаментальних філософських учень» [Цит. за: 609, с. 65].
Філософ відчув, що люди свою вину прикриватимуть

філософськими концепціями. Прихід ніщо означав кінець класичної
та християнської метафізики як первоначала, що знаменувало
початок панування посередньої людини.

Німецький філософ, теолог, культуролог А. Швейцер
(1875–1965) почав говорити й писати про занепад і духовну
деградацію людства на поч. ХХ ст. Мислитель чітко визначив
світоглядні причини такої вкрай небезпечної тенденції: «Взаємодія

між матеріальним і духовним набула рокового характеру»
[631, с. 44]. Він був першим, хто сказав, що в деградації людства й
культури винна філософія, бо її покинув творчий дух і вона

перетворилася на філософію без мислення. Творче безсилля
філософії породило апатію до публічного філософування
[631, с. 47]. А. Швейцер намагається дійти до розуміння «кінцевих»
причин кризи: віддає належне епосі Просвітництва, І. Канту,

Ґ. Геґелю. Використовуючи надбання Ґ. Геґеля й А. Швейцера,
спробуймо виявити логіку духовного поступу. Тезис Просвітництва
про розум перетворився в умовах індустріального й

постіндустріального суспільства в антитезис – здоровий глузд.
Разом із А. Швейцером пошукаємо підстави для синтезу.
Мислитель стверджує, що дехто з інтелектуалів втратив здатність

до мислення, і як аргумент висуває твердження: «Матеріалізм
нашого часу перевертає з ніг на голову відношення між духовним і

367