Page 368 - 6816

сущим. Він вважає, що щось духовно цінне може народитися тільки
як результат дії фактичного» [631, с. 64].
А. Швейцер доводить необхідність повернення в суспільну й
філософську думку істини про первинність духовного й наголошує,

що освічені й неосвічені мають усвідомити, що ми живемо в епоху
відсутності світогляду, що буття втратило сенс, тому постало
завдання повернути в суспільну свідомість ідею про відродження

культури й світогляду. Філософ намагається з’ясувати загальні
вимоги до сучасного світогляду. Перша вимога – це здатність до
мислення [631, с. 71–73]. У пошуках виходу з кризового стану
А. Швейцер переосмислює історію філософії й висновує, що це не

історія філософських систем, а історія боротьби світоглядів. Для
вирішення цієї проблеми є лише один шлях: кожному з нас слід

зосередити увагу на власній сутності. Мислитель стверджує, що
світогляд починається з благоговіння перед життям. «У концепції
благоговіння перед життям міститься елементарне уявлення про
відповідальність, яке ми маємо засвоїти як природну норму…»

[632, с. 89]. На основі запропонованого розуміння світогляду
філософ переосмислює ідеали людського буття й стверджує, що
його метою має бути вдосконалення людини та соціально-

політичних умов її життя. А. Швейцер доводить, що процес
деградації культури й людини починається з того моменту, коли
суспільство впливає на людину сильніше, ніж людина
на суспільство, точніше, коли в суспільстві не вистачає

особистостей. У цьому контексті мислитель формулює місію
людини: «Покликання кожної людської істоти полягає в тому, щоб
виробити власний мислячий світогляд, стати справжньою

особистістю» [631, с. 75].
Осмислюючи роздуми А. Швейцера, маємо визнати, що його
пропозиції щодо відносин між матеріальним та духовним
компонентом людського буття й ролі та значення світогляду

виявилися непотрібними, бо індустріальна епоха переживала
розквіт і пересічна людина прагнула матеріального комфорту й не
замислювалась, що вона знищує природні підстави життєдіяльності

майбутніх поколінь. Отож пріоритет матеріального необхідно
замінити на пріоритет духовного. Цей процес має не лише охопити
філософію, але й сприяти переосмисленню людських якостей.

Ідеї Ф. Ніцше й А. Швейцера про пріоритет культури знаходять
розвиток у творчості Е. Гуссерля. Соціально-політична, моральна

368