Page 359 - 6816

економічні відносини (перманентні економічні кризи); міжнародні
відносини (глобальний тероризм, страх можливої третьої світової
війни), але найглибша причина – це духовна криза, що
проявляється у відсутності ідеї, здатної скерувати людину до

дійсно сталого розвитку. У контексті роздумів З. Баумана та
В. Франкла Ж. Дельоз висловлює стурбованість відсутністю
альтернативних перспектив розвитку людства, а тому ставить

питання про обґрунтування первоначал буття й осмислення умов їх
прийняття [688].
Апофеозом узагальнення щодо існування двох парадигм буття
людини й суспільства вважаємо висловлювання польського

метафізика В. Стружевського: «Усе зводиться до конфлікту між
буттям і небуттям, що приникають одне в одне в рамках одного

цілого. Як сформулював Аристотель: „все є і не є”» [526, с. 57].
Такий рівень узагальнення навіть для філософів залишається
незрозумілим – це, по-перше, а по-друге, він не став ключем до
розуміння людини й людського буття взагалі.

Осмислюючи погляди Платона, А. Августина, З. Баумана,
Д. Белла, А. Бергсона, М. Бубера, Дж. Гелбрейта, Ж. Дерриди,
М. Еліаде, Г. Маркузе, П. Сорокіна, Е. Фромма, М. Фуко,

зазначимо, що вони усвідомлювали недоліки чинних форм
суспільного буття. Д. Белл, Дж. Гелбрейт, Ж. Деррида обмежилися
аналізом соціально-економічних причин, тоді як М. Бубер,
П. Сорокін побачили зв’язок кризи із внутрішніми якостями

людини. Найближче до розуміння кризи суспільства й людини
підійшов Е. Фромм, сформулювавши поняття «соціальний
характер». Філософ усвідомив, що людина своїми якостями творить

суспільство, але сучасна наука цей висновок не осмислила.
Висновки Е. Фромма дозволяють стверджувати, що посередня
людина стала системоутворювальним елементом («первоначалом»)
знеособлених форм буття. Отже, історія суспільного буття – це

боротьба знеособленого начала з особистісним.

3.1.2. Дві форми буття людини й суспільства
в російській філософії. Осмисленню філософських проблем
суспільного буття «сприяли» проблеми, перед якими опинилася
Російська імперія під час і після Першої російської революції.

До аналізу цих процесів залучився С. Булгаков. Філософ досліджує
природу суспільних ідеалів і доходить висновку, що їх можна

359