Page 355 - 6816

обертається проти людини, і в цьому полягає драма сучасного
людського існування. Досягнення в науці й техніці випереджають
духовний поступ людини. Сучасне суспільство Іван-Павло II
характеризує як далеке від вимог справедливості й, тим більше, від

суспільної любові. Для характеристики змісту суспільного буття
понтифік використовує поняття Е. Фромма «мати» й «бути». З
болем і тривогою Іван-Павло II зазначає, що сучасна людина

більше орієнтується на «мати», а не на «бути», це призводить до
того, що вона втрачає свою сутність. У цій драмі ніхто не може
залишатися байдужим. Понтифік у контексті ідей Е. Муньє й
Е. Фромма говорить про необхідність революційних змін у

людській свідомості незалежно від ідеологічної орієнтації людини
[204, с. 37–38].

Розвал Радянського Союзу активізував інтелектуальну
активність західних і російських учених щодо осмислення
нагальних проблем суспільного буття. Відбулася зустріч
російського філософа й економіста В. Іноземцева з американським

соціологом Д. Беллом, під впливом якої російський учений
змушений був визнати, що процес дезорієнтації й деградації охопив
не лише буття, але й соціально-політичні науки, які не здатні

запропонувати конструктивні ідеї. Але найнебезпечнішим є те, що
немає запиту з боку політиків і суспільства [46, с. 15]. Зазначені
факти дозволяють зробити висновок про загальну деградацію
суспільного буття й свідомості – парадигмальну кризу. У процесі

діалогу В. Іноземцев висловив думку, що розвиток суспільства не
може обмежуватися економічними процесами [46, с. 26]. З цією
ідеєю Д. Белл погоджується лише частково. Осмислюючи цей

діалог, зазначимо, що Д. Белл і не міг погодитися з ідеєю
В. Іноземцева, оскільки його періодизація (доіндустріальне,
індустріальне, постіндустріальне суспільство) ґрунтується на
пріоритеті матеріального й пов’язана з принципами мати й

володіти. Економічні процеси лежать на поверхні і легітимізують
пріоритет матеріального над духовним. Діалог Д. Белла та
В. Іноземцева відбувається навколо пошуку загальних законів

(первоначал) суспільного буття. Урешті-решт Д. Белл висновує, що
ідея Ґ. Геґеля про абсолютний дух увібрала в себе все позитивне,
що було в попередніх концепціях. Дійшовши правильного

формального висновку, соціолог зізнався, що він не знає, що таке
дух і свідомість [46, с. 76]. Це підсумок вченого-позитивіста.

355