Page 358 - 6816

кризи, але вчений не врахував, що це не звичайна криза, а
антрополого-глобальна катастрофа, а тому не можна далі
розвиватися без первоначал, потрібні термінові дії. Шукаючи ідею,
яка б могла стати для людства опорою в подоланні катастрофічної

ситуації, він зупиняється на ідеї Ж.-Ж. Руссо про
самовдосконалення, що відбиває людську сутність і є спільною для
всіх людей [36, с. 179]. На думку З. Баумана, сучасна людина вже

почала це робити, але зауважимо, що це породило нову проблему –
проблему ідентичності, яка охопила значну частину людей.
Підсумовуючи дослідження З. Баумана, зазначимо, що вчений
не лише зафіксував стан кризи, а, пов’язавши його з людськими

якостями, наблизився до розуміння духовної причини кризи.
Відбулося розбалансування між уявленнями людини про себе

(кожен особистість), що зафіксовано в моральних нормах та
людською суттю. Можна погодитися з тим, що ідея вдосконалення
себе не вичерпала. На жаль, цю ідею вчений пов’язав із філософією
Ж.-Ж. Руссо [460, с. 83], але це ідея християнська, а тому не дивно,

що З. Бауман недооцінив християнство. Розв’язання суперечностей
між «особистість de jure» і «особистість dе facto» не під силу
сучасній постмодерній філософії, але проблема може бути

вирішена на основі метафізичної теорії особистості. У цьому
контексті запропонована теорія особистості може суттєво
допомогти людині усвідомити свою ідентичність. Роздуми
З. Баумана дозволяють зрозуміти причини сучасної кризи

суспільного буття. Стан хаосу охопив як зовнішнє буття людини,
так і внутрішнє й зріс до небезпечних масштабів. Внутрішній хаос
ще в 60-х роках ХХ ст. В. Франкл охарактеризував як

екзистенційний вакуум [588, c. 24 ], який проявився у втраті
ідентичності й адекватних уявлень людини про саму себе. Людину
вже більше не задовольняє соціально-класова, професійна й навіть
релігійна ідентичність – вона прагне глибшої. У цій ситуації деякі

люди звертаються до псевдодуховних практик удосконалення й
шукають групової ідентичності. На жаль, сучасна філософія й
психологія не здатні задовольнити прагнення людини до власної

ідентичності. Не знаходячи власної сутності, людина свою
невикористану внутрішню енергію витрачає на зайвий
матеріальний комфорт, що обертається експлуатацією природи й

іншої людини. Внутрішній хаос породжує зовнішній, який охопив
усі сфери життєдіяльності людини: відносини з природою;

358