Page 349 - 6816

Римського клубу мислив як філософ: «Я вже не одноразово
наголошував, що нам ніколи не здолати труднощів, які виникли
перед людством, якщо ми передусім зі всією ясністю не
усвідомимо, що єдиний шлях до спасіння лежить через те, що я

називаю людською революцією – через новий гуманізм, що веде до
розвитку вищих людських якостей» (курсив наш. – В. С.)
[420, с. 209–210]. У цій думці варто звернути увагу на поняття

«людська революція». Остання мусить змінити світоглядні засади
буття, напрям розвитку людини, механізми її спонукань до
діяльності, спосіб мислення та суспільного виробництва. Очевидно,
що роздуми А. Печчеї корелюють з роздумами М. Бубера про

психічну еволюцію та Е. Муньє про персоналістичну революцію.
Ідеї А. Печчеї про необхідність зміни способу життя людини

знайшли розвиток у філософських бесідах японського інтелектуала
Д. Ікеда з А. Тойнбі (травень 1972 – травень 1973). Так, Д. Ікеда
зауважує, що і капіталізм, і соціалізм не беруть до уваги людську
гідність, оскільки орієнтуються на матеріальну сторону людського

життя. Така світоглядна орієнтація є ілюзорною, вона веде людину
до втрати смислу життя [182, c. 124–125]. Прийшов час
переглянути людині свій спосіб життя. Д. Ікеда підіймає проблему:

людству необхідно встановити універсальні цінності, що мають
виходити за межі банальних постулатів. Доповнюючи роздуми
японського мислителя, А. Тойнбі зауважує, що людське
суспільство має орієнтуватися на розбудову глобального

гуманістичного суспільства [182, с. 126].
Певний внесок у розуміння сутності соціально-політичних,
культурних процесів, що відбуваються в західному суспільстві,

зробив фундатор концепції постіндустріального суспільства
американський соціолог і філософ Д. Белл (1919–2011).
Концептуальна схема його дослідження побудована на осьовому
принципі, змістом якого є центральність [44, с. 12–13], тобто

дослідження орієнтоване на встановлення системоутворювального
елемента буття. Осьовим принципом у Д. Белла є тип виробництва
та роль знань у відтворенні суспільного буття. На основі цього

принципу вчений виділив доіндустріальне, індустріальне й
постіндустріальне суспільства. Осьовим принципом у політиці є
принцип участі, а в культурі – удосконалення людини [44, с. 16].

З праці «Культурні суперечності капіталізму» (1976)
починається нова стадія переосмислення Д. Беллом сутності

349