Page 346 - 6816

більшості виявилася відірваною від раціональних основ буття й
постала в «цілковито ірраціональному аспекті» [145, с. 42].
Досліджуючи тенденції розвитку філософських, етичних,
політичних концепцій, М. Горкгаймер доходить висновку, що вони

з часом перетворюються на міфи: «Усяка філософська, етична й
політична ідея має тенденцію ставати ядром нової міфології…»
[145, c. 42]. У цьому висновку доволі чітко сформульовано

філософську закономірність виникнення ідеологічних міфів, а отже,
і основного антропологічного концепту Нового часу: «Кожна
людина – особистість». Морально-політичну вимогу рівності епоха
модерну сприйняла спрощено, що було емоційною реакцією

філософів на принцип духовної ієрархії. Цей підхід набув з часом
гуманістичного обґрунтування: мовляв, не можна відмовляти

людині бути особистістю.
Осмислюючи загальні тенденції розвитку людського
суспільства, Г. Маркузе в дусі ідей П. Сорокіна висновує, що і
капіталізм, і соціалізм мають деструктивні характеристики, тобто є

формами знеособленого суспільства [364, с. 104].
Т. Адорно приєднується до психоаналітичних теорій і поглядів
Г. Маркузе, вважаючи, що основною тенденцію розвитку

суспільства є подолання інстинктів, що має привести до більш
раціонально організованого життя [9, с. 155–156]. Сучасний стан
розвитку людства – антрополого-глобальна катастрофа – вимагає,
щоб гуманітарії запропонували засоби подолання інстинктів, які

керують здоровим глуздом. У ХIХ ст. це зробили І. Кант і Ґ. Геґель,
довівши необхідність морального закону та пріоритету розуму над
здоровим глуздом. Класики німецького ідеалізму відстоювали

позицію, що суспільне життя й історія мають бути втіленням
розуму, але треба визнати, що історія поки що є продуктом
здорового глузду. Чистий розум і здоровий глузд
(інструментальний розум) боролися й борються між собою за

пріоритетний вплив на людину.
Аналізуючи спонукання людини до життєдіяльності в ракурсі
суспільного розвитку, Т. Адорно висновує, що, на жаль,

«суспільства не підпорядковуються законам розуму» [9, с. 158].
Виникає питання: чому? Метафізична теорія особистості наближає
нас до відповіді: розум не зміг сам себе вберегти, захистися від

здорового глузду, бо пріоритет у суспільстві належить
не особистості, а посередній людині.

346