Page 347 - 6816

Т. Адорно доволі чітко висловився про знеособлений характер
духовного життя в сучасних йому умовах: «Саме життя
викривлене, спотворене настільки, що жодна людина вже не здатна
самостійно жити правильно, не спроможна правильно реалізувати

власне призначення» [9, с. 191], а цінності особистісного буття
викликають непорозуміння, обурення й протест. (Нагадаємо, що
Е. Муньє визначив це як шлях деперсоналізації, а В. Франкл – як
екзистенційний вакуум). Т. Адорно виділяє правильні та неправильні

форми життя й доводить, що правильне життя має чинити опір
неправильному. Правильні форми життя філософ пов’язав із
мораллю. На жаль, у цих роздумах не враховано рівні духовного
розвитку людини: правильні й неправильні форми життя

стосуються відповідно якостей особистості й посередньої людини.
У контексті ідей Е. Муньє Т. Адорно стверджує, що жодній людині

в сьогоденному світі не уникнути загравання з неправильним
світом. Аналіз логіки відносин моралі з реальністю приводить
філософа до усвідомлення фундаментальної проблеми: чи можливе
в наші дні правильне життя. Намагаючись розв’язати цю проблему,

філософ пропонує звернутися до рефлексії. У людини відбулося
спотворення уявлень про справедливість та власну сутність: кожен
уважає себе справедливим, а інших несправедливими

[9, с. 193–194]. Спотвореними виявилися також фундаментальні
поняття добра і зла. Незважаючи на докладені зусилля, Т. Адорно
не відповів на запитання: хто здатний до правильного життя,
а хто – ні, а проблему правильного життя звів до питання про

правильну політику [9, с. 202]. Невже філософ забув, що політика –
це брудна справа і її зазвичай роблять неправильні люди?
Конструктивні ідеї щодо змісту суспільного буття

сформулював М. Фуко. В епоху модерну й постмодерну людина
розвивала господарство, науку, але гуманітарна сфера занепала. З
цього приводу філософ у праці «Слова і речі» (1966) зауважує, що
людина «має право на такий самий позитивний розвиток, як і всі ці

істоти й речі» [600, с. 468]. Критично осмислюючи європейські
проблеми, філософ висловлює думку, що те життя, яким людина

живе сьогодні, виявляє себе переважно у формах несвідомого
[600, с. 471]. Виходить, що форми суспільного життя сучасної
людини ґрунтуються на несвідомому.
Конфлікт свідомого й несвідомого знайшов відображення у

творчості І. Берліна. Ірраціональність людини породжує в неї

347