Page 29 - 6816

особистості від людини. Філософ не міг пов’язати розум з ідеєю
особистості, оскільки вона мала християнське походження, тому
рідко вживає поняття особистості, а послуговується поняттям
суб’єкт. Саме це не дозволило Ґ. Геґелеві поєднати ідею розуму з

особистістю. Підсумовуючи погляди І. Канта й Ґ. Геґеля на
первоначала, зазначимо, що вони формувалися в контексті
усвідомлення ролі й значення особистості в суспільному бутті.

Фундаментальну думку щодо первоначал сформулював
Ф. Шеллінг: «Первісним знанням є для нас, безсумнівно, знання про
нас самих…» [638, с. 246]. Особистість у німецького філософа
корелюється з поняттями «Я» та «самосвідомість». В особистості

самосвідомість досягає свого безкінечного становлення, тотожності
суб’єктивного й об’єктивного. Особистість у Ф. Шеллінга постає

ідеалом, але він усвідомлює, що ідеал недосяжний для конкретної
людини, проте може бути реальністю для роду [638, с. 452]. На жаль,
людину до сьогодні більше цікавить зовнішній світ, ніж внутрішній, а
тому знання про власну сутність залишаються terra incognita.

Бунт проти метафізичних істин і християнських первоначал
почався зі страти 21 січня 1793 року французького короля
Людовіка ХVI. Уважаємо, що філософським змістом цієї події було

знищення принципу духовної ієрархії, але це привело до нового
абсолюту – принципу суспільного договору. Відбулася кривава
зміна принципів, і було це здійснено не без участі філософів.
Трактат Ж.-Ж. Руссо «Про суспільний договір» (1762) А. Камю

тлумачить як нове Євангеліє. «Зрозуміло, що „Суспільний договір”
дає початок новій містиці – містиці спільної волі, постульованої так
само, як постулюється сам Господь Бог» [232, с. 206]. Для

аргументації А. Камю наводить думку Ж.-Ж. Руссо: «Кожен із нас
передає в спільне надбання та ставить під вище керівництво
спільної волі свою особистість і всі свої сили, і в результаті для нас
усіх разом кожен член перетворюється на нероздільну частину

цілого» [459, с. 208]. Загальну волю А. Камю трактує як відбиття
універсального розуму. Так, на думку філософа, народжується
новий Бог [232, с. 207]. Якщо за абсолютною ідеєю Ґ. Геґеля стоїть

особистість, то за загальною волею Ж.-Ж. Руссо – маса, натовп.
Дві фундаментальні причини змусили Ф. Ніцше шукати
підстави нової метафізики. Перша – йому відкрився жахливий факт

«звиродніння та здрібніння людини до рівня досконалої стадної
тварини» [394, с. 94]. Друга – результатом спрощення людського

29