Page 30 - 6816

духу стало те, що людина повсякденне буття стала сприймати за
сутність. Саме це змушує філософа звернутися до метафізики.
«Метафізичні уявлення дають нам віру в те, що в них дано
найглибший, остаточний фундамент, на якому віднині буде

змушене оселитись і далі розбудовуватись усе майбуття
людства…» [394, с. 40]. Отож метафізика в Ф. Ніцше не відірвана
від людських якостей, а тому філософ ставить завдання з’ясувати,

яку «людину слід плекати, який людський тип має найвищу
вартість, найгідніший життя і майбутнього» [393, с. 332]. Цей тип
людини інколи з’являвся в історії, але йому ніколи не належав
пріоритет. Філософ зрозумів, що людство не виховувало досконалу

людину і, як наслідок, деградувало, тому в основу своєї метафізики
кладе принцип духовної ієрархії й виділяє нижчий і вищий

типи людини [395, с. 35]. Ф. Ніцше дошукується витоків
словосполучення «духовна аристократія» й пише, що в мегарського
поета Феогніда воно означало «істинний», «хто існує, хто має
реальність, хто справді є, хто правдивий…» [392, с. 198]. Отож

філософ, використовуючи понятійний апарат метафізики, людину
вищого типу (особистість) трактує як первоначало й істину буття.
У пошуках метафізичних начал Ф. Ніцше не міг обійти увагою

християнські цінності й зокрема ідею добра. «Що таке добро? Усе,
що помножує в людині чуття сили, жадання влади й, зрештою, саму
силу». І далі: «Недолугі й безпорадні мусять загинути – це перший
принцип нашої любові до людини» [393, с. 332]. На перший погляд,

здається, що філософ надзвичайно жорстокий. Насправді ці
вислови означають, що він мав на увазі моральне й духовне
вдосконалення. Виступаючи за духовний розвиток людини,

філософ, на жаль, не зрозумів, що в основі християнства лежала
ідея вдосконалення людини, яка не суперечить ідеї Надлюдини
(Ubermensch). Ф. Ніцше не усвідомив філософського змісту
християнства, адже саме воно сформулювало первоначало:

особистість як принцип буття. Філософ помилково вважав, що
християнство суперечило потужним інстинктам виживання.
Досліджуючи філософію Ф. Ніцше, слід визнати, що науковий

апарат, яким користувався філософ, несповна відповідав поставленій
проблемі. Для пояснення й дослідження шляхетної людини філософ
послуговувався термінами «жадання влади», «інстинкт», «сила»,

«закон добору», що не допомагали зрозуміти проблему, а навпаки
«сприяли» неадекватному її трактуванню. Філософ відчував потребу

30