Page 339 - 6816

П. Сорокін не лише критикував, але й запропонував світоглядний
вихід з кризової ситуації. Учений наполягав на тому, що є три
системи істини: ідеаціональна, ідеалістична й чуттєва. Ідеаціональна
пов’язана з Богом, чуттєва – з людськими почуттями, ідеалістична –

синтез ідеаціональної й чуттєвої істини. Уточнімо ці роздуми.
Ідеаціональна система істини орієнтована на ідеали особистісного,
досконалого буття, на те, щоб людина ставала суб’єктом цілісної

діяльності й творцем особистісного суспільства. Таке трактування
підтверджується героями ідеаціональної культури, що створені
мистецтвом даоського Китаю, брахманської Індії, буддійською
культурою, культурою Стародавнього Єгипту та Стародавньої Греції

IХ–VI ст. до н.е. При цьому філософ не абсолютизує жодної системи
істини. «Жодна система не містить у собі всю істину, так само, як і

жодна інша не є цілком помилковою» [517, c. 474], але надає
пріоритет ідеаціональній істині, ідеаціональній етиці й ідеаціональній
системі права. Пріоритет ідеаціональної істини змінює ситуацію.
Питання: «Що є істина?» трансформується в питання: «Хто є істина»?

Що ж насправді пропонує П. Сорокін? Він пропонує змінити
філософські уявлення про істину й повернути в суспільне життя
метафізичні основи.

Підсумуємо роздуми П. Сорокіна щодо ролі й значення різних
форм культури з позиції метафізичної теорії особистості. Чуттєва
культура породжена посередньою людиною, яка орієнтована
на матеріальний комфорт і задоволення – це знеособлена форма

буття. За кризою чуттєвої культури треба бачити кризу знеособленої
форми буття людини й вичерпаність духовних можливостей
посередньої людини. Філософ усвідомив, що ця форма буття себе

вичерпала. Ідеаціональна культура й ідеаціональна істина породжені
людиною особистісного рівня духовного розвитку – це орієнтація на
особистісні цінності й особистісне буття.
У 60-ті роки ХХ ст. П. Сорокін повертається до ідей і

прогнозів, зроблених 30 років тому, і висновує, що його
передбачення щодо недоліків чуттєвої культури стали реальністю.
Філософ уточнює свої уявлення про вади чуттєвої культури і

зауважує, що вона не здатна запропонувати будь-які засоби
й механізми для вдосконалення людини [517, с. 18–19].
Під впливом чуттєвої культури у ХХ ст. почалися процеси

деградації як у зовнішньому, так і у внутрішньому світі людини, що
охопило моральні, правові й релігійні цінності та призвело до двох

339