Page 335 - 6816

передбачив народження суспільства споживання: «Задоволення
матеріальних потреб, що постійно зростають, прагне стати єдиним
їхнім ідеалом» [302, с. 135]. Цей стан духовного вакууму охопить як
бідних, так і багатих, людина втратить напрям розвитку і опиниться

під владою хаосу. Висновок вченого невтішний: «Людина втрачає
будь-яку владу над собою» [302, с. 136], точніше – розум втрачає
контроль над інстинктами. Ці роздуми дозволили вченому

максимально точно сформулювати головну рису сучасної йому
епохи, яка, на жаль, не застаріла: «Головною характерною рисою
нашої епохи є саме заміна свідомої діяльності індивідів несвідомою
діяльністю натовпу» [302, с. 145]. Отож Г. Лебон зрозумів, що

залежність від несвідомого не зменшується, а збільшується й не
піддається контролю.

Підсумовуючи роздуми Г. Лебона, зауважимо: по-перше,
соціальні інституції є втіленням рівня духовного розвитку людини;
по-друге, витоки деградації еліти та духовного вакууму полягають
у відсутності метафізичних основ буття; по-третє, із суспільного

життя зникла особистість й почала переважати людина несвідома.
Ідея особистісного суспільства як досконалої форми буття була
предметом теоретичних зусиль Й. Фіхте. Пошуки нової форми

життєдіяльності філософ здійснює в контексті призначення людини
й суспільства і трактує її як повну згоду людини з власною
сутністю, абсолютну тотожність, хоча прекрасно усвідомлює, що
це не може бути реалізовано повною мірою [578, с. 32–33].

Фундаментальною ознакою досконалого суспільства має бути
довіра. Філософ зробив висновок, близький християнському
розумінню: «Тільки в любові – життя, без неї – смерть і знищення»

[578, с. 98]. У контексті цих роздумів Й. Фіхте варто поглянути на
сучасні форми суспільного життя. Капіталізм і соціалізм,
претендуючи на досконале суспільство, забули про любов, оскільки
в основу поклали матеріальні блага.

Видатний французький філософ, лауреат Нобелівської премії
(1927) А. Бергсон (1859–1941) у праці «Два джерела моралі й
релігії» (1932) стверджував, що суспільство може існувати доти,

доки воно піклується й докладає зусилля до збереження духовної
ієрархії. Філософ захищав цей принцип, вважаючи, що він мусить
бути моральним обов’язком освіченої людини. Моральні обов’язки

є умовою існування соціального порядку, для збереження якого
людина мусить мати розвинуте «соціальне Я». «Культивування

335