Page 338 - 6816

(розумій – пріоритет матеріального) породила Гітлера й Сталіна, а
тому проблема не вирішується нейтралізацією лідерів тоталітарних
режимів. Орієнтація людини на чуттєві цінності породжуватиме
нових тоталітарних лідерів. «Ця криза, поки вона існує,

створюватиме нових Гітлерів, Сталіних, Черчиллів і Рузвельтів»
[517, с. 432]. Ці передбачення філософа здійснилися в претензіях
російського лідера В. Путіна. Узагальнюючи ці роздуми,

зазначимо, що криза буття триватиме доти, поки людство не
подолає пріоритет матеріального, носієм якого є посередня людина.
П. Сорокін доходить до розуміння прихованої сутності чуттєвої
культури – заперечення надчуттєвої реальності. «Будь-яка система

чуттєвої істини й реальності передбачає заперечення або,
принаймні, цілком байдуже ставлення до будь-якої надчуттєвої

реальності чи цінності» [517, с. 466]. Чуттєва культура заперечує
первоначала суспільного буття, стверджуючи, що є одна система
істини, яка пов’язана з почуттями. Це призводить до того, що таке
суспільство живе лише теперішнім: «Лови день» (девіз

епікуреїзму). Чуттєва культура породила «чуттєве суспільство»,
інструментальний характер науки й ідею прогресу [517, c. 471].
Орієнтація на теперішнє призвела до того, що людство стало жити

в полоні матеріальних потреб, але найгірше те, що навіть філософи
не усвідомлюють міри деградації.
Неадекватне розуміння істини спотворювало внутрішній світ
людини. «Разом з деградацією істини людина падає з величного

п’єдесталу шукача правди, абсолютної цінності й опускається до
рівня тварини, яка за допомогою різноманітних „ідеологій”,
„раціоналізацій” і „висновків” прагне задовольнити власну

жадність, апетит і власний егоїзм» [517, с. 483]. Маніпуляції
істиною спричинили моральний занепад людини: вона почала
ставитися до іншої людини, як до речі. Ця ситуація погіршується
тим, що негативні тенденції відбуваються на тлі ускладнення

суспільного буття. Урешті-решт, чуттєва культура породила
патологічний тип людини – героєм стала звичайна посередність
[517, с. 454–455]. П. Сорокін доводив процес деградування людини,

на основі еволюції персонажів художніх творів, образотворчого
мистецтва, музики, а тому мав право стверджувати, що «сучасне
мистецтво – переважно музей соціальної та культурної патології»

[517, с. 456].

338