Page 334 - 6816

Він писав, що в умовах демократичного суспільства відбудеться
зниження активності громадян: «Вони не лише втрачають смак
до громадської діяльності, але часто їм просто бракує часу для неї.
У демократичних суспільствах приватне життя набуває такої

активності, стає таким неспокійним, обтяженим бажаннями й
турботами, що для політичного життя в людини майже не
залишається ані сил, ані вільної години» [550, с. 261]. Отож ще на

зорі зародження демократичного суспільства вчені помітили його
суттєві недоліки, які з часом загострилися.
Ідеї А. де Токвіля щодо неконструктивного впливу народних
мас на суспільне буття продовжив розвивати французький психолог,

соціолог й історик Г. Лебон, який одним із перших став доводити
вплив ментальних якостей людини на форми спільного буття. Він

писав: «Якщо треба було б оцінити одним мірилом соціальний
рівень народів в історії, то я охоче прийняв би за масштаб ступінь
здатності володіти власними інстинктами» [302, с. 32]. Відтак,
рівень розвитку суспільства Г. Лебон вимірює здатністю людини

володіти своїми інстинктами. Учений започаткував новий підхід до
розуміння суспільного життя, але на цьому не зупинився й пішов
далі, зазначивши, що велич народів залежить головним чином від

ступеня розвитку їхньої моралі [302, с. 33]. На жаль, ці висновки
в умовах пріоритету матеріального над духовним залишаються
неосмисленими, їх ігнорують. Рівень розвитку суспільства
філософська й суспільна думка продовжує вимірювати науково-

технічними показниками. Незважаючи на те, що Г. Лебон скептично
ставився до можливостей розуму в суспільному житті, він визнавав
керівну роль ідей у розвиткові суспільства, проте наголошував, що

це відбувається лише тоді, коли ідеї перетворюються на емоції й
почуття. «Ідеї можуть впливати тільки після того, як вони повільно
спустились зі свідомих сфер у сферу несвідомого» [302, с. 106]. На
думку вченого, людська історія тримається на дуже невеликій

кількості ідей. Отож учений надавав ідеям роль метафізичних засад
буття.
Г. Лебон зрозумів приховані причини занепаду народів, які

однакові для всіх часів і народів, – це деградація еліти, її
виродження, а причину деградації еліти убачав у тому, що вона
втратила будь-яку віру в абсолютну цінність принципів, на яких

розбудовано суспільство. Узагальнюючи ці роздуми, треба визнати,
що постмодерна епоха взагалі не має принципів. Г. Лебон

334