Page 337 - 6816

варіанти переходу від закритого до відкритого суспільства,
А. Бергсон стверджує, що пріоритет у цьому процесі має належати
містикам. Під містиком філософ розуміє особистість, здатну
вирішувати проблеми, заряджати своєю енергією та любов’ю інших

людей і вести їх за собою [48, с. 316].
Отже, А. Бергсон не лише констатував факт, що європейське
суспільство опинилося в стані кризи, але й сформулював дві форми

його існування: закрите й відкрите, а також визначив
характеристики відкритого суспільства. Перехід від закритого
суспільства (соціальна еволюція) до відкритого (психічна еволюція)
може відбутися лише в умовах кризового стану, а здійснити його

здатні особистості.
Американський філософ і соціолог П. Сорокін (1889–1968) у

контексті ідей А. Бергсона, Е. Гуссерля й О. Шпенглера поглибив
розуміння причин кризового стану суспільного життя. Так, ще в
1941 р. він писав: «Усі найважливіші аспекти життя, укладу й
культури західного суспільства переживають серйозну кризу…

Хворі плоть і дух західного суспільства, і навряд чи на його тілі
знайдеться хоча б одне здорове місце чи нервова тканина, яка
нормально функціонує… Ми ніби перебуваємо між двома епохами:

помираючою чуттєвою культурою нашого променистого вчора та
прийдешньою ідеаціональною культурою створюваного завтра. Ми
живемо, мислимо, діємо наприкінці сяючого чуттєвого дня, що
тривав шість століть» [517, c. 427]. Філософ звернув увагу, що

криза розпочалася ще шість століть тому й стосувалася не лише
політичного життя, але й усіх аспектів життєдіяльності суспільства:
філософії, релігії, права, моралі, мистецтва, науки, мислення

людини та її поведінки. Учений висновує: «Ця криза полягає в
розпаді основоположних форм (курсив наш. – В. С.) західної
культури й суспільства…» [517, с. 429]. Цей висновок стосується
сьогодні не лише західного суспільства, але й людської спільноти

взагалі. П. Сорокін на цьому не зупинився, він поглиблює
розуміння причин кризи до кризи цінностей, оскільки вважає, що
цінності є основою буття [517, с. 429].

Аналіз причин кризи, здійснений П. Сорокіним, залишається
актуальним. На відміну від багатьох тогочасних філософів і
політиків, він доводив, що основна проблема ХХ ст. – не конфлікт

демократії та тоталітаризму, а тим більше не конфлікт між
політичними лідерами. Орієнтація людини на чуттєву культуру

337