Page 331 - 6816

для філософії: відшукати критерії для оцінювання істинного й
неістинного суспільного буття.
Отже, метою розділу є обґрунтування необхідності зміни
парадигми розвитку людини й суспільства.

3.1. Ідея особистісної та знеособленої форм буття

людини й суспільства в релігії, історії філософії
та соціальній філософії

У сучасній філософії виникло протистояння між людиною

та суспільством, хоча буття людини й суспільства – це цілісність.
Шотландський філософ, основоположник економічної теорії

А. Сміт (1723–1790) запропонував поняття «спосіб існування»
людини [Пос. за: 46, с. 22], яке цілісно охоплювало процес
життєдіяльності людини. К. Маркс використав цю ідею, ввівши
поняття «спосіб виробництва», але нічого не сказав про пріоритет

А. Сміта. Періодизація історії запропонована К. Марксом,
пов’язана з власністю, що легітимізувало пріоритет матеріального
над духовним, проте спосіб життя людини детермінований не лише

економічними чинниками, але й духовними.
Отже, завдання підрозділу – довести вплив ступеня духовного
розвитку людини на зміст суспільного буття, для чого вважаємо за
необхідне: уточнити методологічне й теоретичне підґрунтя

дослідження, обґрунтувати наявність двох форм буття людини в
релігії, історії філософії, соціальній філософії.

3.1.1. Дві форми буття людини й суспільства в
релігії, історії філософії та соціальній філософії. У
зарубіжній історії філософії та соціальній філософії простежуємо
дві форми буття людини й суспільства. Пріоритет у дослідженні

проблеми зв’язку між ступенем духовного розвитку людини та
соціальними формами її життєдіяльності слід віддати Платонові.
Філософ зрозумів, що між духовними якостями людини й

суспільними та державними формами буття є внутрішній зв’язок:
здібності еліти суттєво впливають на процес становлення форм
суспільного буття та функціонування держави. Проаналізуємо

зв’язок, який відмітив давньогрецький філософ між ступенем
духовного розвитку людини, з одного боку, і суспільними формами

331