Page 325 - 6816

юристів, який обґрунтовував духовну нерівність людей. Цей підхід
під впливом уявлень Н. Мак’явеллі про однорідність людей і
тверджень К. Гельвеція про інтелектуальну рівність еволюціонує до
визначення Дж. Локка: людина, яка має свідомість і рефлексію, є

особистістю. Урешті-решт ці підходи еволюціонували в модерний
концепт «кожна людина – особистість», який позначаємо як
ліберально-демократичний, номінальний. Незважаючи на те, що

соціально-економічна база й ідеологія в країнах Західної Європи й у
Радянському Союзі були різні, уявлення про особистість
ґрунтувалося на одному концепті: «кожна людина – особистість». Це
твердження відігравало роль ціннісного судження і відповідало

потребам посередньої людини незалежно від її політичної орієнтації.
Поняття особистості було і є своєрідним світоглядним і соціально-

політичним «портретом» епохи, а також відбиттям панівного в
суспільстві типу людини. За світоглядною боротьбою між ієрархічним
і демократичним підходами до розуміння особистості прихована
боротьба між особистістю й посередньою людиною за пріоритетне

становище в суспільстві. На нашу думку, модерна й постмодерна
історія є відображенням цієї боротьби, відлуння якої проявляється в
тому, що в сучасній філософії нараховують десятки дефініцій

особистості. Велику кількість підходів і визначень пояснюють
багатовимірністю людини, але це створює інтелектуально-
психологічний хаос у філософії, суспільній свідомості. Як не дивно, в
умовах капіталістичного й соціалістичного суспільства народжується

нове трактування особистості як поняття для означення внутрішньої
сутності людини (К. Бюлер, С. Рубінштейн).
Значущість людини зумовлена тим, наскільки в її свідомості й

бутті представлене загальне. Зрозуміло, що у свідомості й
життєдіяльності залежної людини загальне представлене
мінімально. Вона усвідомлює життя на рівні матеріальних умов, а
саме на рівні відносин розподілу, а її інтелектуальний потенціал

зорієнтований на оволодіння системою вмінь і навичок щодо
конкретної діяльності. Посередня людина в розумінні загального
піднімається до усвідомлення відносин обміну. Її інтелектуальні

зусилля скеровані на оволодіння наукою, технологіями й частиною
культури, а тому вона не здатна передбачати наслідки власної
діяльності, що розбалансовує суспільне життя. Пріоритетне

положення посередньої людини в суспільстві не лише призводить
до несправедливості, а сьогодні є загрозою життю взагалі. Залежна

325