Page 322 - 6816

Буття має бути підпорядковане належному. Філософ усвідомлює,
що це призведе до того, що онтологічні категорії втратять свій
пріоритет, а телеологічні стануть конститутивними. Телеологія
означає, що нижчі (онтологічні) категорії мають бути підґрунтям

вищих. «Кожна більш загальна категорія новим способом об’єднує
нижчі, підносячись над ними, як над матерією, у якості вищої
форми. Нове в ній – сама ця форма. <…> Нижчі категорії завжди

більш незалежні, безумовні, і для себе існують без вищих, і що
вищі щоразу ними зумовлені, залежні від них та існують тільки за
їх умови й <…> можуть перебувати лише в тому просторі, який
залишився не детермінований нижчими категоріями» [123, с. 242].

Телеологічна метафізика заперечує пріоритет онтологічних
закономірностей й доводить: «Вищі принципи (цінність, належне,

telos) поставлені попереду нижчих, останні ж поставлені від них у
залежність. Причинно-наслідковий зв’язок природи зроблений
залежним від цільового зв’язку, хоча він – як показав аналіз
останнього – є її передумовою» [123, с. 242]. Пріоритет духовного

має допомогти обґрунтувати цю зміну. Пріоритет духовного над
матеріальним і телеологічна метафізика доводять, що посередня
людина не має інтелектуальних і духовних підстав займати

пріоритетне становище в бутті.
Отже, метафізична теорія особистості на основі принципу
доповнюваності об’єднує світоглядний закон «особистість – принцип
буття» та концепт «кожна людина – особистість» з постулатом:

«Людина – динамічна істота: вона або розвивається, або деградує».
Методологічне призначення принципу доповнюваності полягає в
тому, щоб забезпечити повноту опису людської сутності. Кожен

складник метафізичної теорії особистості, узятий окремо від інших,
не здатен дати цілісного теоретичного пізнання. Використовуючи
понятійний апарат Н. Кузанського, зауважимо, що концепт «кожна
людина – особистість» відповідає абсолютному мінімуму, до кожної

людини слід ставитися як до особистості, проте закон «особистість –
принцип буття» – це абсолютний максимум, який знаходить втілення
в окремих особах.

Усвідомлюємо, що запропонована теорія може сприйматися як
нетолерантна щодо пересічної людини, але треба пам’ятати, що всі
нові ідеї «нетолерантні». Навпаки, метафізична теорія особистості

за її суттю закладає максимально можливі умови для створення
толерантної атмосфери в суспільстві й формулює методологічні

322