Page 317 - 6816
P. 317
процесі власних зусиль особистість перетворює свої потенційні
можливості на актуальні. Особистість робить себе суб’єктом,
протиставляючи природному існуванню належне. Належне як
ідеальне буття стає для особистості дійсністю, а предметом
діяльності постає реалізація первоначал суспільного буття.
Особистість відкриває сутність у собі, а не в об’єкті, і вперше це
зробило християнство, замінивши питання «що є істина»? на
питання «хто є істина»? Перехід до істинного буття здійснюється
як у внутрішньому, так і в зовнішньому житті. У внутрішньому
світі людина рухається від актуального до потенційного, а в
зовнішньому творить світ за ознаками розуму. Зазначений закон
«особистість – принцип буття» доводить, що людина є особистістю
не за її природою, а за духовними зусиллями, отже, особистість –
це перемога духу над природою. Другий вимір можна назвати
есенційним.
Егалітарна та ієрархічна концепції особистості є
протилежними, але, виходячи з філософії Н. Кузанського,
протилежності мають об’єднуватися, їх слід синтезувати.
Демократичний та ієрархічний принципи мають не заперечувати, а
доповнювати один одного, але, виходячи з метафізичних основ
суспільного буття, пріоритет має належати ієрархічному принципу.
Координувати ці принципи посередня людина не здатна. Це може
реалізувати лише особистість.
Третій вимір – динамічний. Особистісне начало потенційно є в
кожному, а тому кожен має можливість досягти цього рівня, але під
тиском тілесних потреб і зовнішніх обставин воно зазвичай
залишається нерозвиненим. Людина здатна досягти рівня
особистості, проте може не втриматися на ньому й деградувати до
ступеня посередньої людини чи навіть до залежної. Індивіди, що
належать до одного структурного рівня, подібні за своєю суттю, але
можуть мати безліч несуттєвих соціально-психологічних та
інтелектуальних відмінностей. Ступінь від ступеня якісно
відрізняється, а тому перехід можливий лише за певних умов
і матиме характер духовної революції. На основі метафізичних
роздумів Аристотеля про те, що сутність кожної речі – це її буття
[24, с. 170], зазначимо, що сутність кожного типу людини
проявляється в способі її життя. Людина під впливом власних
зусиль може розвиватися, але може й деградувати, якщо буде
невимогливою до себе. Динамічний характер людського буття
317
