Page 318 - 6816

християнською мовою звучить так: людина має можливість
обирати шлях до Бога чи від Бога, а філософською – до особистості
чи від особистості. Християнська антропологія призначення
людини вбачає в поєднанні з Богом, у Причасті, а метафізична

теорія – у вдосконаленні до рівня особистості. Людина, яка
відмовляється від єднання з Богом (від особистісного
вдосконалення), прирікає себе на знеособлене існування.

Буття людини на кожному зі ступенів має доволі усталений
характер, тому кожен тип людини займається таким видом
діяльності, який відповідає його спонуканням і здібностям. Цю
закономірність відкрив Спіноза, назвавши її потягом до

самозбереження [519, с. 156]. Сутність кожного типу людини доволі
усталена, і вийти за її межі надзвичайно важко. Залежна й посередня

людина не рефлексує щодо власної сутності, отож, не знає себе.
Вона нічого не може сказати про смисл свого життя, оскільки в неї
переважають тілесні потреби, а тому її свідомість розірвана. Щоб
осмислено жити, залежна й посередня людина має усвідомити цю

розірваність. Отож залежна й посередня людина є особистістю в
можливості. Перехід на особистісний рівень буття – це внутрішня
революція, пов’язана з якісною зміною світосприйняття й життям

відповідно до категоричного імперативу. Цей процес Р. Горбань
назвав катастрофічний інсайд [143, с. 106]. Для відображення цієї
сутності введено третій вимір людини – динамічний.
(Перехід до вищого ступеня духовного розвитку пов’язаний зі
свідомістю людини і супроводжується змінами в її мозку. Ураховуючи те, що
реакція людини ніколи до кінця не передбачувана, вважаємо, що людина
може індуктувати в себе вищі здібності й тоді формуватиметься нова
нейропсихологічна домінанта, але якщо ці спонтанні зусилля не буде
підкріплено свідомими діями, то домінанта повернеться на попередній
рівень. Для того щоб сформувалася домінантна структура вищого рівня,
потрібні тривалі свідомі й систематичні дії. М. Гойзер пише, що під час
розв’язання моральних ситуацій наявна значна активність в області лобних
ділянок мозку [693, с. 221]. Інша група американських учених виявила
активність передньої префронтальної кори головного мозку, коли
піддослідний мав прийняти моральні рішення [703, с. 800]. Вважаємо, що
моральні ситуації виникають лише перед індивідом, духовний потенціал
якого вищий за посередній. Для залежної й посередньої людини з її
егоцентричною орієнтацією таких ситуацій зазвичай не виникає.
(Докладніше про цей аспект проблеми див. [148, с. 93–100]). У контексті

експериментів М. Гойзера слід сприймати ідеї американського філософа
Дж. Сірла, який у своїх статтях 1995–1997 рр. ставить проблему: наскільки

318