Page 314 - 6816

обмеженості. Щодо світу матеріальних речей, то залежна людина
здатна пізнати й відобразити в мові окремі властивості предметів і
речей. Отож мовні засоби залежної людини – це висловлювання,
що відображають найпростіші елементи соціуму, якості

матеріального світу та власні елементарні потреби.
Людина посереднього рівня розвитку зрозуміла таємницю
людського «процвітання»: нееквівалентність відносин обміну та

причетність до влади, а тому змістом її життя стає боротьба за
посади, соціальний статус, що відкриває доступ до нееквівалентності
обміну. Мислення скероване в напрямі пошуку вигоди, що й
відбивається в мові. Мовленнєві засоби людини посереднього рівня

базуються на певних наукових поняттях і знаннях, які, з одного боку,
відображають рівень діяльнісного засвоєння нею зовнішнього світу

(економічної, політичної реальності), а з іншого, – власну вигоду в
межах цієї реальності. Повсякденна мова будується навколо понять:
вигідно / невигідно, дефіцит, престиж. Спілкування обертається
навколо питання: «Яку я матиму вигоду?» Мовний простір стає

двовимірним. Думка й мова посередньої людини здатні пов’язати
окремі якості речей у ціле, зрозуміти сутність речей і побудувати на
основі цих понять наукову теорію. За допомогою понять індивід

намагається опанувати зовнішній і внутрішній світ, але установка
на власну вигоду обмежує процес пізнання.
Мовленнєві засоби особистості виходять за межі соціально-
політичної вигоди в соціокультурну, моральну й духовну сфери. У

її мовленні відсутні штампи. Вона осмислює суспільні проблеми
крізь призму первоначал буття, враховує норми моралі й культури.
Для мовлення особистості характерна рефлексія над власними

діями, емоціями та почуттями. Особистість оцінює події з огляду на
моральні норми й цінності. За продуктами діяльності особистість
бачить споживача цього продукту й те, як він впливатиме на його
життєдіяльність, сприятиме розвиткові чи, навпаки, деградації.

Ключовими словами стають поняття й категорії, пов’язані зі
сферою моралі й духу. Щодо світу матеріальних речей, то
особистість здатна сутність окремої речі пов’язати з іншими

сутностями та сформулювати наукову картину світу.
Геній осмислює світ крізь призму символів і метафізичних
понять добра, істини й краси, які відображають первоначала

суспільного буття незалежно від етнічного походження, релігійної і
мовної приналежності людини. Тому символи дуже часто

314