Page 313 - 6816

2.7.4. Мова як відображення ступеня духовного
розвитку людини. Під впливом внутрішніх і зовнішніх
чинників у людини різного ступеня розвитку формуються свої
мовні засоби.

Мова людини залежного ступеня розвитку детермінована
психологічною установкою на «розподіл» та «отримання»
матеріальних благ. Слова, співвідносні з цими поняттями, стають

ключовими в її мові. Усі життєві колізії такої людини в будь-якому
історичному часі й просторі розгортаються за однаковим
«сценарієм» (розподіляти – отримувати – споживати). У
професійній діяльності залежна людина використовує мову як засіб

фіксування тих чи тих операцій, а у спілкуванні – винятково як
засіб передавання задоволення від повсякденних життєвих потреб.

В умовах суспільства споживання цей спосіб вживання мови
набуває загрозливих масштабів. Аналіз мови літературних
персонажів, що перебувають на цьому ступені розвитку, свідчить,
що їхніми ключовими словами є віддайте, дайте, хочу, буду,

треба, взяти, захопити, забрати, витратити, розподілити, отож
ідеться про задоволення вітальних потреб. Ці персонажі не
виходять за межі сфери споживання: харчі, алкоголь, одяг,

побутова техніка, жінки, фізіологічний комфорт. Дієслово в
мовленнєвих засобах людини залежного ступеня розвитку позначає
конкретну дію. Спілкування обертається навколо дієслів «мати»
та «дати»: «А що я матиму (отримуватиму)?»

Мислення людини цього ступеня розвитку має таку структуру:
Я хочу що-небудь. Отже, мисленнєвий простір має одновимірний
характер, у якому зафіксовано відносини індивіда не із зовнішнім

світом, а з власними фізіологічними потребами. Неспроможність
людини залежного ступеня розвитку здібностей висловити свої
почуття породжує жаргон, який свідчить про зневажливе ставлення
до самого себе. Г. Маркузе, аналізуючи одновимірне мислення

масової людини, пише, що її мова є носієм «псевдоконкретності»
[362, с. 229], а точніше – примітивної поведінки, яка не виходить за
межі природних потреб. Індивід залежного рівня говорить про те,

що притаманно його безпосереднім потребам, переживає й
висловлює лише те, що йому дали (дали в буквальному розумінні).
Людина залежного рівня користується переважно тими

мовленнєвими засобами, якими послуговується пасивна більшість,
що є зайвим доказом її інтелектуально-психологічної залежності й

313