Page 312 - 6816

світоглядних відносин. Під впливом структурованого зовнішнього
світу відбувається формування абстрактних понять, категорій,
образів і, відповідно, тривимірного мислення. За допомогою
рефлексії здійснюється порівняння чинних образів та понять із

реальністю. Сприйняття часу відбувається переважно в контексті
майбутнього з урахуванням минулого й теперішнього. Прикладами
цього типу людини можна вважати кума, героя поеми Павла

Глазового «Куміада», Захара Беркута з однойменної повісті
І. Франка, Майстра (М. Булгаков «Майстер і Маргарита»), Фауста з
одноіменої трагедії Й. Гете.
Життєсвіт генія – це складний внутрішній і важкий зовнішній

світ. Воля й розум цілковито підпорядковують собі внутрішню та
зовнішню реальність. Воля потрібна для того, щоб долати

колективне свідоме й несвідоме, застарілі наукові парадигми,
урешті-решт, щоб не зламатися в цій боротьбі. Воля й розум генія
стають «органом» цілісної діяльності, механізмом реалізації свого
життєвого призначення, що відповідає філософії І. Канта й

Ґ. Геґеля. Зовнішній світ постає переплетенням різних рівнів буття:
неживого й живого, знеособленого й особистісного, аморального й
морального, індивідуального й національного, матеріальних

відносин з політичними, правовими, моральними й світоглядними –
необхідного й належного. Усі ці структури рухаються і взаємодіють
у просторі й часі.
Геній досягає цілісності зовнішнього та внутрішнього світу. На

основі волі й розуму він творить себе й виходить за межі відомих
парадигм, формується соціально-психологічна установка на ідеали
добра, краси й справедливості. Вищим життєвим принципом є

творчість і готовність до самопожертви. Так створюються
передумови до героїчного вчинку. Генії зазвичай стають носіями
первоначал, нових ідей і творять нову реальність. Прототипами
цього рівня духовного розвитку людини можна вважати Мойсея з

однойменної поеми І. Франка, Мавку (Леся Українка «Лісова
пісня»), Мефістофеля (Й. Гете «Фауст»).
Отож поняття життєсвіту дозволяє глибше зрозуміти сутність

людини кожного ступеня духовного розвитку, зміст внутрішнього й
зовнішнього світів, з’ясувати життєві принципи людини,
наблизитися до реальних уявлень про людину.

312