Page 304 - 6816

Спонуканням у цих типів людини є ідея блага, суспільний
інтерес. Мислення багатовимірне. Інтелектуальний потенціал генія
рухається в напрямі досягнення максимальних потенційних
можливостей. Предмет і продукт діяльності – утворення нових

парадигм у технологічній, науковій і суспільно-гуманітарній
сферах. Особистості й генії здатні бути суб’єктами цілісної
діяльності й реалізувати своє призначення. Сутність особистості й

генія надчуттєва, оскільки вони живуть за законами, що
не залежать від емпіричних умов буття. З цього приводу І. Кант
писав: «Надчутлива ж природа цих істот є їх існування за законами,
які не залежать ні від якої емпіричної умови…» [236, с. 361–362].

Геній постає сам для себе як істина, яка сама себе знає й себе
визначає.

У Ґ. Геґеля ідею духовної ієрархії людини висловлено в такому
ланцюгові понять: буття-в-собі, буття-для-себе, самототожність
[129, с. 55]. Особистість у філософа постає єдністю буття-в-собі,
буття-для-себе, буття для-іншого, а тому може бути єднальним

центром різноманітних суспільних явищ (навіть протилежних), що
є ознакою її онтологічної вищості, універсальної всеосяжності
порівняно з нижчими формами життєдіяльності.

Отже, від Конфуція до сучасної філософії маємо факт ступенів
духовного розвитку людини, що потребує теоретичного осмислення.
Вищі й нижчі ступені людського буття органічно поєднані.
Представники вищих рівнів буття є носіями ідеалу, навколо яких

відбувається духовне вдосконалення людини. У процесі цього
спілкування людина нижчих рівнів засвоює психологію, принципи
діяльності, установки вищих типів. Перший і другий типи людини

як представники нижчих рівнів буття «сильніші» в соціально-
економічному й політичному аспектах, хоча мають меншу змістовну
й моральну цінність. Н. Гартман назвав цей взаємозв’язок
метафізичною закономірністю [123, с. 265].

Дослідимо людину з позиції взаємовідносин духу й тіла,
свободи й необхідності. У людини залежного рівня розвитку
протилежність між тілом і духом максимальна. У посередньої

людини ця відстань скорочується завдяки знанням, освіті,
вихованню, але не долається, бо вона все одно керована
матеріальними потребами. Особистість і геній як носії духу

піднімаються і над власною природною необхідністю, і над
матеріальним умовами життя та постають як єдність суб’єктивного

304