Page 307 - 6816

між структурою діяльності та спонуканнями до діяльності. На
духовний розвиток людини суттєво впливає рівень практичного
освоєння соціального механізму життєзабезпечення (СМЖ), під
яким розуміємо ієрархізовану системо-структуру трьох базисних

форм економічних відносин: 1) відносини розподілу й отримання
(засобів праці і засобів життя); 2) відносини обміну й управління
(виробництвом і розподілом засобів праці та засобів життя);

3) відносини власності й володіння (засобами, процесом і
результатом – продуктом виробництва) [358, с. 15–44]. Ці
відносини завжди діють цілісно й разом із тим автономно, так що
в суспільстві для їх функціонування створюють спеціальні

інституції. Людина стає членом суспільства шляхом усвідомлення
своїх життєзабезпечувальних зв’язків з іншими людьми. Рівень

практичного освоєння індивідом СМЖ зумовлено сформованою в
його психіці установкою на відповідну йому форму економічних
відносин, яка закріплюється в рефлекторно-домінантному
механізмі головного мозку, що визначає рівень його спонукань до

діяльності. Проаналізуємо механізм функціонування цих зв’язків у
процесі трудової діяльності індивіда.
Складність основ суспільного життя, економічний фундамент

якого утворює СМЖ, відкривається людині не одразу й не в усій
повноті, а поступово. Зазначимо, що освоєння СМЖ відбувається
одночасно з освоєнням відповідної культури: матеріальної,
політико-правової, духовної та системи цінностей. Якщо з

цілісного СМЖ індивід засвоїв лише частину – відносини
розподілу й отримання (щоб жити, треба отримувати за
визначеними нормами деяку частину матеріальних благ), то лише

ці відносини й будуть дійсним базисом його діяльності, свідомості
та здібностей. Діяльнісно освоєну частину механізму
життєзабезпечення буде закріплено у свідомості індивіда у формі
психологічної установки – стимулу, спонукуваний ним індивід

відчуває залежність від інших людей, страждає від цієї несвободи,
підкоряється їй або бунтує проти неї в прагненні «вибитися в
люди» – він «раб» власної соціально-психічної незрілості. Цей

рівень розвитку дістав у нас назву «залежний», або індивід першого
рівня духовного розвитку. Спонуканням до діяльності є зовнішній
стимул винагороди чи покарання; здатність осмислювати процес

життєзабезпечення, а разом із тим і будь-який інший, у нього
одновимірна, лінійна, причинно-наслідкова: зробив – отримав, не

307