Page 306 - 6816

тривимірній системі координат. Сутність людини треба осмислювати
в демократично-ієрархічно-динамічній (горизонтально-вертикально-
динамічній, реально-ідеально-динамічній, актуально-потенційно-
динамічній) системі координат.

Епохи модерну та постмодерну, розбудовані на світоглядному
концепті «кожна людина – особистість», а тому не могли
закінчитися позитивно. Масштаб людської діяльності набув

глобального рівня, що об’єктивно потребує обмежень. Цей факт
змушує переосмислювати метафізичні й онтологічні умови буття
людини та в їхньому контексті дати визначення особистості.
Особистість – це суб’єкт цілісної діяльності, який усвідомлює

метафізичні й онтологічні умови буття (пріоритет духовного над
матеріальним як на індивідуальному, так і суспільному рівнях)

і здатний діяти відповідно до цих умов. Такий зміст і така
значущість пропонованого розуміння особистості надає право
назвати теорію метафізичною.
Відповідно до концепції Парменіда про істинне буття

особистість тотожна сама собі в будь-яких життєвих колізіях, тобто
завжди спонукувана інтересом цілого (суспільства), діє відповідно
до метафізичних та онтологічних умов буття. Осягнути

метафізичну теорію особистості здатна лише чиста думка.
Зрозуміло, що як із позиції чуттєвого досвіду не можна осягнути
теорії відносності, так не можна осягнути метафізичної теорії
особистості з позиції здорового глузду. Закон особистісного буття

був відкритий у релігійній формі: «Хто любить Бога, тому дано
знання від Нього» (1. Кор. 8:3). Філософською мовою це звучить
так: полюби досконалість, особистісне буття, і воно тебе

удосконалюватиме. Особистість любить Іншого, любить
суспільство, бо спонукувана його інтересами, отож, вона дорівнює
тому, що любить. Чому посередня людина не любить принцип
духовної ієрархії й метафізичну теорію особистості? Вона відчуває,

що не здатна любити досконалість, тому не стає на шлях
вдосконалення. Цей механізм відносин між ідеалом і власною
сутністю розкрив А. Августин: «Той, хто любить неправду,

ненавидить свою душу» [3, с. 197].

2.7.2. Вплив соціального механізму

життєзабезпечення на ступінь духовного розвитку
людини. Поглибити знання про процес формування особистості
дозволяють теоретичні досягнення О. Леонтьєва про взаємозв’язок

306