Page 299 - 6816

буття, але це поверхові уявлення. Насправді це фраза, на основі
якої відбувається усунення людини від буття. Філософія й практика
мають чітко розмежовувати принципи рівності та духовної ієрархії.
На рівні людських відносин мусить діяти демократичний принцип:

до кожної людини слід ставитися, як до особистості. На рівні
сутності має діяти принцип ієрархії: людину слід розуміти з позиції
інтелектуально-психологічної та духовної досконалості. Принцип

ієрархії, відірваний від принципу рівності призводить до жорсткої
соціально-економічної субординації (кастового, феодального
суспільства) та спотворює дійсність. Абсолютизація
демократичного принципу веде до примітивізації людини й

суспільного буття. Для цілісного розуміння людської сутності їх
треба поєднати.

Узагальнюючи надбання соціально-політичного (римські
юристи, Т. Гоббс, Дж. Локк), християнського (Отці християнської
церкви), субстанційного (Г. Ляйбніц, М. Лоський, І. Ільїн),
імперативного (І. Кант, Й. Фіхте, Ф. Шеллінг, Ґ. Геґель) та

марксистського підходів до розуміння особистості, сформулюємо
авторську – метафізичну – теорію особистості. Проаналізувавши на
основі принципу ієрархії історію філософії від Конфуція до

сучасності, ми встановили, що в процесі життєдіяльності людина
може пройти чотири ступені духовного становлення, а може й
зупинитися на одному із них. Виявлено, що під різними назвами
приховано чотири ступені духовного розвитку людини.

Перший ступінь отримав такі назви і характеристики:
ница – Конфуцій [271, с. 107, 114], Епіктет [660, с. 222],
Ґ. Геґель [129, с. 346]; тілесна – апостол Павло (1. Кор. 2:14), Еразм

Роттердамський [662, с. 118–119]; раб – Платон [422, с. 120],
Аристотель [24, с. 69], апостол Павло (Рим. 6:6), В. Ленін [308,
с. 39], Г. Маркузе [362, с. 43]; соматик – гностики [199, с. 291; 200,
с. 262]; мертва – К. Тертулліан [541, с. 204]; нерозумне створіння –

Сенека [499, с. 558]; неочищена – Діонісій Арерпагіт [188,
с. 695–697]; одноденна тварина – Григорій Богослов [75, с. 128,
131]; натовп – Аверроес [5, с. 507]; вегетативна – Альберт

Великий [13, с. 57–60]; чуттєва – М. Кузанський [287, с. 261];
хлоп – І. Вишенський [108, с. 56]; низькопробна форма людства –
Ф. Шляєрмахер [650, с. 241]; фізична – Й. Шіллер [646, с. 104];

інстинктивна – Ф. Шеллінг [636, с. 209]; природна – Ґ. Геґель [124,
с. 257]; ось-буття – Н. Гартман [120, с. 236–237]; маса, юрба –

299