Page 302 - 6816

орієнтується на власну вигоду, що еквівалентно руйнації чужого
життя, такий тип людини є втіленням зла. Про сутність цього типу
людини Н. Гартман зазначив, що вона деструктивна, а еквівалентом
посередньої людини у філософа є сатана, яка є персоніфікацією

«телеологічного зла» [123, с. 373]. Моральна недосконалість
посередньої людини є відбиттям її безвір’я в можливість власного
вдосконалення. Аналізуючи сучасний тип посередньої людини –

homo faber, Г. Аренд зауважує, що вона опинилася в стані краху.
Намагаючись осмислити причини цієї ситуації, дослідниця
зазначає, що це сталося через неспроможність збагнути відмінність
між корисністю та значущістю, а глибинною причиною є те, що

новочасна людина керувалася установкою: життя є найвищою
цінністю, тоді як найвищою цінністю є світ [24, с. 245].

Проаналізований тип людини варто узагальнити в понятті
посередня людина.
Третій ступінь духовного розвитку людини дістав такі назви:
шляхетна, людина неба – Конфуцій [271, с. 107, 114]; духовна –

апостол Павло (1. Кор. 2:15), Григорій Богослов [73, с. 191–198];
сини благодаті, пневматики – гностики [200, с. 253], новозавітна
людина – К. Тертулліан [541, с. 228]; цілісна, доброчинна – Сенека

[499, с. 130]; інтелігібельна – Альберт Великий [13, с. 57–60];
очищена – Епіктет [660, с. 333], Авіценна [6, с. 622–623]; пророк –
Аверроес [5, с. 507]; homo interior – Еразм Роттердамський [662,
с. 118–119]; ідейна, герой – Дж. Віко [103, с. 201–205];

Ф. Шляєрмахер [650, c. 215], Я. Стецько [524, ч. 1, с. 137; 524, ч. 2,
с. 34], С. Ленкавський [311, с. 499], Ю. Липа [318, с. 146],
М. Шлемкевич [648, с. 71–72], Г. Арендт [23, с. 143]; людина-

творець – Д. Донцов, [192, с. 130]; високі істоти – Ф. Шляєрмахер
[650, с. 241]; моральна – Й. Шіллер [646, с. 108]; шляхетна –
І. Вишенський [108, с. 56], Ґ. Геґель [129, с. 347], В. Липинський
[320], Х. Ортега-і-Гассет [403, c. 48–52]; людина вищого рівня –

Ф. Ніцше [395, с. 35]; особистість – І. Кант [236, 414–415],
Й. Фіхте [580, с. 392], Ф. Шеллінг [636, с. 156], Ґ. Геґель [132, с. 37,
42]; буття для-себе – Ґ. Геґель [129, с. 252]; містик – А. Бергсон

[48, с. 316]; буття для-іншого – Ж.-П. Сартр [496, с. 325–431];
справжня людина – С. Ленкавський [312]; старий мудрець –
К. Юнг [667, с. 164]; людина плідної орієнтації – Е. Фромм [599,

с. 91–93]; дух – А. Тойнбі [547, с. 145].

302