Page 309 - 6816

2.7.3. Життєсвіт людини різного ступеня
духовного розвитку. У контексті сходження від абстрактного
до конкретного пропонуємо читачеві феноменологічний опис
типології людини на основі ідеї життєсвіту. Для розуміння сутності

людини російський психолог Ф. Василюк та німецький філософ
Т. Ренч життєсвіт людини поділили на внутрішній і зовнішній [445,
с. 98–100, 250]. Внутрішній світ – це емоції, почуття, переживання,

очікування, думки людини, а зовнішній – це її уявлення про будову
соціуму. Для характеристики структур внутрішнього й зовнішнього
світів використано відповідно поняття простий і складний, легкий і
важкий [95, с. 89]. На основі цих комбінацій Ф. Василюк описує

різні типології внутрішнього світу людини. Використаємо цю ідею
для характеристики життєдіяльності людини різного ступеня

розвитку.
Життєсвіт залежної людини можна описати на основі понять:
внутрішній світ простий, а зовнішній – легкий. Внутрішній світ
людини цього типу складається із задоволень від вітальних потреб,

тому вона певною мірою стає тотожною своїм потребам, отож
внутрішній світ функціонує за принципом задоволення. Життя
розгортається переважно в теперішньому часі як безпосередня

життєдіяльність, яка орієнтується на задоволення, тому емоційний
стан коливається від незадоволень до задоволень, світосприйняття
одновимірне. Уявлення про минуле й майбутнє майже відсутні. У
людини такого рівня немає потреби ні в зовнішній, ні у внутрішній

діяльності. В умовах, коли життєві критичні ситуації вимагають
змінювати форми внутрішньої й зовнішньої діяльності, людина не
здатна самостійно це зробити, а тому впадає в стрес. Зовнішній світ

така людина сприймає статично, на рівні окремих соціальних
феноменів: матеріальне виробництво, технологічні операції, сфера
споживання, відпочинку та ін., що фіксується в повсякденних
поняттях і примітивних образах. Життєві й історичні події залежна

людина сприймає крізь призму власних потреб. Із цілісної
сукупності соціальних зв’язків орієнтується на відносини
розподілу. Отож рефлексії і структурованих уявлень про зовнішній

світ немає. Спільним моментом внутрішнього й зовнішнього світу є
одновимірність.
Основна проблема залежної людини: як знайти таку діяльність,

яка була б «ближчою» до задоволення безпосередніх потреб. Під
впливом цих потреб формуються психологічні установки

309