Page 298 - 6816

релігії доводять цю істину до свідомості людини в алегоричній
формі. Завданням філософії, на думку А. Шопенгауера, є
формулювання цієї істини в чистому вигляді. На жаль, цей заповіт
модерна й постмодерна філософія не виконала. Цю істину було не

просто забуто, але й знищено концептом «кожна людина –
особистість».
В умовах зародження в Європі громадянського суспільства в

XVII–XVIII ст. від особистості вимагали соціально-економічної
активності й дотримання правових норм, що відсунуло на другий
план духовні засади буття людини й суспільства, проте останні не
можна відмінити. Після Великої французької революції І. Кант і

Ґ. Геґель, відчуваючи зростання духовного хаосу, створюють свої
концепції особистості на противагу концепціям Т. Гоббса й

Дж. Локка. На жаль, їхнім поглядам на проблему особистості
європейські філософи не надали належної уваги, тому що суспільна
й філософська думка була зачарована модерним концептом «кожна
людина – особистість». Незважаючи на це, ієрархічний підхід до

розуміння людини безслідно не зник: він розвивався в різних
формах. Кожна епоха переосмислювала проблему особистості
відповідно до онтологічних умов буття, але маємо зазначити, що

чинні теорії особистості не здатні розкрити сутність людини, а тому
не можуть бути підґрунтям суспільного життя. Недослідженим
залишається той факт, що поняття особистості виконує світоглядні
функції, зокрема формує спосіб життєдіяльності й ідеал. Отже,

завданням параграфа є узагальнення чинних теорій і концепцій
особистості на основі принципу духовної ієрархії.
Еволюція поняття «особистість» супроводжувалася

світоглядною боротьбою між християнською (особистість –
принцип буття) й егалітарною (кожна людина – особистість)
концепціями. Перша формувалася зусиллями новозавітної людини
й була спрямована на те, щоб більшість людей ставали суб’єктами

внутрішньої діяльності, друга виникала під впливом старозавітної
людини й орієнтувала на те, щоб людина була суб’єктом
зовнішньої діяльності.

Як звести до цілісної системи суперечливі твердження, котрі, з
одного боку, ґрунтуються на принципі духовної ієрархії
(особистість – принцип буття), а з іншого, – на принципі рівності

(кожна людина – особистість)? Здається, що егалітарна концепція
надає можливість кожній людині бути повноцінним суб’єктом

298