Page 297 - 6816

2.7. Метафізична теорія особистості

В історії філософської, релігійної та соціально-політичної
думки напрацьовано достатньо знань про процес духовного

становлення людини, зокрема про проблему особистості, але цей
матеріал належить до різних філософських теорій. Ідея особистості
завжди була в центрі філософії, відбувалася світоглядна боротьба

за зміст цього поняття. В основі будь-якої історичної епохи лежало
те чи те розуміння особистості. Кожна епоха трактувала зміст
поняття особистості, виходячи з чинних онтологічних умов буття.
Духовна криза, у якій опинилося людство, вимагає систематизації

й осмислення знань про становлення особистості, проте відсутній
методологічний підхід до осмислення цього матеріалу. Пріоритет

духовного та принцип ієрархії дозволяють систематизувати знання
про становлення ідеї особистості.
Отже, метою підрозділу є формування основних положень
метафізичної теорії особистості на основі критичного

переосмислення чинних теорій і концепцій особистості.

2.7.1. Узагальнення філософських знань про

ступені духовного розвитку людини. Умови
життєдіяльності людини ще на початку осьового часу поставили
проблему: хто є суб’єктом діяльності. У Конфуція, Платона, Отців
християнської Церкви, філософів Середньовіччя й Відродження,

німецьких романтиків і класиків німецької філософії спостерігаємо
ідею духовної ієрархії людини. А. Шопенгауер зазначив, що це поза
всяким сумнівом «найважливіша істина, яка тільки може бути на

світі, але водночас вона цілком суперечить природній схильності
людського роду й у своїх істинних основах важко збагненна» [651,
с. 176]. На жаль, і на початку ХХI ст. слід визнати, що ідея духовної
ієрархії залишається незрозумілою й неприйнятою. Щоб довести

цю істину до пересічної людини, світові релігії змушені були
«всюди вбирати її в міфічні покрови, ніби вміщувати її в посудину,
без якої вона зникла б, випарувалась. От чому істина мала повсюди

запозичувати оболонку легенди й, крім того, щоразу примикати до
історичної дійсності, до того, що було вже відоме й шановане»
[651, с. 176]. Осмислення суперечностей тілесного й духовного, а

точніше, необхідність духовного вдосконалення людини на
філософському рівні було для народних мас незрозумілим. Світові

297