Page 294 - 6816

морального закону, і з’являється вона тоді, коли людина починає
дотримуватися морального закону. Але це не означає, що до
аморальної людини можна ставитися, як до людини нижчого ґатунку.
Моральний закон наполягає на гідному ставленні до будь-кого.

Підсумовуючи аналіз філософських концепцій особистості в
українській філософській, релігійній, соціально-політичній думці,
зазначимо, що напрацьований матеріал дозволяє поставити

проблему національно-культурної ідентичності української
філософії. За роки незалежності в цій царині філософії відбувається
активна дискусія щодо зазначеної проблеми [322; 230; 140].
Філософи намагаються віднайти критерії, за якими можна

ідентифікувати українську філософію, і не доходять згоди.
Д. Чижевський, наприклад, уважав, що українська філософія своїм

підґрунтям має національний український характер і народний
світогляд [625, с. 12–15]; В. Горський доводив: «Єдиним реальним
критерієм належності до національної філософії є наявність певної
національної культури як контексту, у якому здійснювалася ґенеза

чи функціонування філософських ідей, теорій тощо» [146, с. 51];
Я. Гнатюк, С. Ярмусь, І. Музичка стверджують, що осереддям
української філософії є кордоцентризм [140, с. 166–169; 673,

с. 411]. С. Йосипенко підтримує ці зусилля і ставить питання про
конституювання української історико-філософської думки, проте
висловлює тезу, згідно з якою історія української філософії буде
неможливою доти, доки пануватимуть уявлення про абсолютний

історико-філософський (марксо-геґелівський) процес в історії
філософії. Щоб створити умови для розвитку української історико-
філософської думки, уважає С. Йосипенко, треба відмовитися не

лише від абсолютних критеріїв істини, а й від трактування історії
української філософії в її генетичному зв’язку з українською
культурою (тобто від підходу В. Горського) та зосередити увагу на
вивченні української духовної культури історико-філософськими

методами [230, с. 77]. Виникає питання: навіщо відокремлювати й
протиставляти українську культуру та духовну культуру? Чому ми
забуваємо, що розвиток філософії найчастіше відбувається через

синтез? У плані дискусії пропонуємо за критерій ідентичності
української національної філософії взяти ієрархічний підхід до
розуміння сутності людини. На жаль, сьогодні українські філософи

недооцінюють принцип духовної ієрархії та ідею особистості,
проте в історії філософії він доволі яскраво проявився.

294