Page 286 - 6816

що поняття особистості відіграє світоглядну функцію, скеровує
людину до вищих рівнів розвитку. Особистість – це той, хто
здатний бути суб’єктом діяльності. На жаль, цей підхід до сьогодні
залишається нерозробленим. Філософ дійшов до межі, яка дотепер

не подолана. З моменту написання монографії світоглядна
напруженість навколо проблеми особистості не зникла, а, навпаки,
загострилася.

Суттєвий внесок у пізнання особистості здійснив С. Пролеєв.
Філософ дозволив собі доволі відверто сказати, що соціологічна
теорія особистості є однобічною й це призводить до суттєвих
труднощів під час осмислення суспільних проблем. Досліджуючи

проблему особистості, філософ переглядає власні погляди,
висловлені під час аналізу змісту духовного. Якщо, розглядаючи

загальні проблеми духовного, він писав про залежність окремого
суб’єкта від родового буття [440, с. 42], то, аналізуючи особистість,
говорить про її відповідальність за власне життя. Критикуючи
марксистську концепцію особистості, філософ зауважує, що

суспільство не може дорікати людині щодо її антигромадянської
діяльності, оскільки людина є лише відображенням суспільних
відносин. За таких умов зникає підґрунтя функціонування права,

особистої відповідальності, оскільки суспільство мусило би щоразу
спочатку судити себе за те, що воно виховало недосконалу людину
[440, с. 60]. До цієї праці ніхто з радянських філософів такої
критики на адресу марксистської філософії не висловлював. Отож

С. Пролеєв суттєво переосмислив марксистську формулу, яка
стверджувала, що сутність людини є сукупністю (ансамблем)
суспільних відносин. Щодо цієї формули філософ критично

зауважує, що «загальні форми буття – це не просто деякі зразки
життєдіяльності, однозначно задані способи дій. Передусім вони
містять можливості буття, спектр можливостей для людини бути у
світі», пропонуючи розуміти їх як онтологічні можливості [440,

с. 61], отож відстоює позицію, що особистість є вільною істотою –
суб’єктом власних змін. Людина опиняється перед вибором, і цей
вибір вона робить через вчинок, тобто людина творить буття. Це

був важливий крок у переосмисленні відносин людини з
суспільством.
С. Пролеєв, критикуючи марксистський підхід до особистості

як продукту суспільних відносин, зауважує, що опертя на
соціальність недостатньо для пізнання її сутності. Філософ не

286