Page 275 - 6816

самотрансцендентність. Особа – це духовно-матеріальна істота, яка
знає, що існує, знає, що знає, живе з цим знанням, його розвиває,
комунікує з іншими особами і з людством, знає свою мету та своє
завдання в цьому світі, до них прямує за допомогою своєї волі,

творить добрі й злі вчинки, знає про своє призначення, але уникає
його, знає про свій кінець [386, с. 124]. Отож І. Музичка відзначив
суперечливу сутність людини, яка ще не навчилася жити без

соціальних конфліктів, але підкреслював онтологічний статус
особистості.
Роздуми сучасного українського філософа Я. Гнатюка
доповнюють дослідження філософів української діаспори.

Я. Гнатюк доводить тотожність сковородинського поняття «істинна
людина» з поняттями «внутрішня людина» (ап. Павло, Й. Таулер)

та «внутрішній монах» (М. Сповідник). На основі дослідження
творчості Г. Сковороди, П. Юркевича, Д. Чижевського, М. Гоголя
Я. Гнатюк стверджує, що серце для українців має значення
середини, центру – найважливішої частини людини [140, с. 87].

Кордоцентризм Г. Сковороди поєднав античну тенденцію
кардіогносії (самопізнання) з християнською тенденцією духовного
вдосконалення (теофікації, обоження). Духовне призначення

людини Г. Сковорода мислив у контексті ідей Платона, Плотина,
Отців християнської Церкви, німецьких містиків – уподібнення до
Бога, тобто удосконалення, рух до істинної людини. У сучасному
трактуванні серце – це спонукання до діяльності, які поєднують у

собі емоції, почуття, думки, що скеровують людину до діяльності.
Переваги серця над розумом у філософії Г. Сковороди та
П. Юркевича наводять на думку, що вони віддавали пріоритет

моральному й духовному компонентам людського буття. На думку
Я. Гнатюка, І. Кант на засадах філософського пізнання, а М. Гоголь
на підґрунті художнього пізнання дійшли одного висновку:
основою індивідуального й суспільного буття є мораль [140, с. 95].

Я. Гнатюк узагальнює: український кордоцентризм був
альтернативою європейському раціоналізму, російському нігілізму,
які орієнтувалися на матеріальний добробут – земний рай.

Узагальнюючи роздуми провідних українських філософів
діаспори, зазначимо, що в їхній основі лежали ідеї персоналізму,
органічної єдності особистості зі своєю спільнотою, орієнтація на

ідеал, а теоретичною основою був пріоритет духовного над
матеріальним і принцип духовної ієрархії. Отож аналіз

275