Page 274 - 6816

дійсності. Людина мусить бути активним суб’єктом історичних подій
і брати на себе відповідальність за історичну реальність.
Цікаво відзначити, що роздуми О. Кульчицького збігаються з
поглядами Д. Донцова щодо слабкості вольового компоненту

українців, а тому свою концепцію персоналізму філософ скеровує
на подолання соціально-психологічних вад української людини
[293, с. 161]. Незважаючи на деякі недоліки психічного складу

українців (брак волі до державного буття, орієнтація на розв’язання
внутрішніх проблем), вони можуть оминути помилок західної
людини. Філософ орієнтував українську людину на активну
соціально-політичну й духовну діяльність. «Першим завданням

мирянина, передусім мирянина-інтелектуаліста є безперечно діяти
для оборони й експансії релігійної думки» [294, с. 184]. Дійсно,

знищення релігійної думки призводить до примітивізації філософії.
Доказом цього є відносини релігії й філософії в СРСР. Заперечення
релігії призвело до деградації самої філософії. Підсумовуючи
погляди О. Кульчицького на людину, зауважимо, що людську

сутність філософ розумів у контексті принципу ієрархії, визнавав
роль і значення ідеалу для життєдіяльності людини. (Докладніше
персоналістичні ідеї висвітлено в статті: Сабадуха В. О. «Ідеї персоналізму в
українській філософській та соціально-політичній думці» [470]).
Український богослов-релігієзнавець І. Музичка (1921–2016),

посилаючись на праці італійського теолога Маріо Тозо, зауважує,
що поняття «особа» має християнське походження. Власний аналіз
ґенези змісту цього поняття дозволяє погодитися з цим
твердженням. І. Музичка обґрунтовано критикує марксистське

трактування цього поняття, акцентуючи увагу на тому, що
особистість у марксизмі є лише суб’єктом суспільних відносин,
носієм свідомості та системи спільнозначущих якостей,

детермінованих конкретно-історичними умовами життя суспільства
[386, с. 121]. Богослов правильно зрозумів причини недооцінки
марксистською філософією поняття особистості: марксизм віддає
пріоритет народним масам (пролетаріату, колективу) як основній

рушійній силі суспільства. І. Музичка уважає, що особа має
онтологічний статус, тобто є такою, що лежить в основі буття і є

носієм сутності [386, с. 122]. Посилаючись на італійського
філософа й богослова Б. Мондіна (1926–2015), І. Музичка
виокремлює чотири онтологічні ознаки особи: здатність до
автономного буття, творення комунікацій, самосвідомість та

274