Page 269 - 6816

тлінне і безсмертне» [391, с. 195]. Принцип подвійності В. Нічик
пояснює, виходячи з подвійності соціально-політичного життя
[391, с. 196]. У такому поясненні є частина істини, але в цьому
двоподілі є й метафізичний сенс, оскільки він відображає

суперечливу сутність людини.
Ідея духовної ієрархії наявна у філософії Г. Кониського.
Досліджуючи спонукальні причини людських вчинків, він на основі

принципу ієрархії виділив вищі (розум і волю) і нижчі (емоції й
почуття) [268, c. 420–421]. Філософ усвідомлював складність і
суперечливу сутність внутрішнього світу людини, а тому
критикував стоїків за те, що вони перебільшували можливості

розуму й волі. Досліджуючи людину в контексті її вчинків, філософ
виокремлює два рівні розвитку людини – нерозумні (раби своїх

пристрастей) і розумні (господарі над власними емоціями).
Г. Кониський займає помірковану позицію і зауважує, що мудрість
не позбавлена афектів, а лише послаблює їх: «Мудрець не
придушує пристрастей, а керує ними і стримує» [268, c. 446].

На основі ієрархічного підходу до світу та внутрішніх якостей
людини П. Юркевич виділяв «істоти конечні» й «істоти
безконечні», але первинними вважав істоти безконечні, духовні. У

своїх роздумах про сутність людини П. Юркевич спирається на
теорію монад Ляйбніца. За якостями монад він убачав різні типи
людей [668, с. 41–42].
Ідея духовного вдосконалення людини знайшла розвиток у

творчості Митрополита Іларіона (Іван Огієнко) (1882–1972), який
трактував її як обоження. Посилаючись на Христову заповідь
«Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мф. 5:48),

І. Огієнко писав: «Обоження розуміємо, як наближення Людини до
Бога, а не як зрівняння з Ним» [374, с. 8–9]. У вдосконаленні
людини християнству належить надзвичайно важлива роль.
«Християнство цілком перетворило давню Людину, – з сліпого

раба долі та злих сил оточення перетворило її на сина Божого, сина
Творця цього світу, якого вона так боялася» [374, с. 9]. Подібність
людини до Бога Митрополит трактує як її здатність до

внутрішнього вдосконалення. «Обоження Людини – це головний
зміст християнства» [374, с. 10]. Митрополит Іларіон не лише
сформулював мету людського життя, але й накреслив шляхи до

обоження. Людина має докладати власних зусиль
до вдосконалення, тобто зробити себе суб’єктом внутрішніх змін.

269