Page 264 - 6816

І. Вишенський був не лише полемістом із латиниками й
католицьким духівництвом, але і яскравим носієм провідної
тенденції в українській філософській думці – ідеї поділу людей за
ступенями духовного розвитку. Філософська сутність його

творчості – це полеміка з посередньою людиною, яка розміняла
смисл життя на матеріальні блага. Шляхетність філософ визначає
не за кров’ю, а на основі зусиль, які людина доклала до власного

духовного вдосконалення.
Як реакція на унію і процес ополячення в Україні в
ХVI–ХVII ст. виникають і набувають поширення братства
православного населення міст. Братчики активно реагували на

зміну соціально-політичних умов життя. Діяльність братств
потребувала світоглядного підґрунтя. Братчики стояли на позиції,

що інтереси суспільного життя мають бути вище будь-яких
релігійних непорозумінь [437, с. 52]. Різне розуміння людського
призначення викликало дискусію між І. Вишенським і діячем
Львівського братства Ю. Рогатинцем (? – 1608). Останній

пропонував І. Вишенському не усуватися від нагальних потреб
свого народу, бо смисл життя вбачав у активній діяльності на благо
суспільства – «народної користі» [109, c. 171]. Основним

моральним обов’язком людини є турбота про спільне благо.
Безумовно, це було зовсім інше розуміння призначення людини.
Представники аскетично-споглядального напряму дотримувалися
інших поглядів. Вони ставили споглядання вище від життя

активного, оскільки вважали, що розвиток людини відбувається
шляхом самоочищення та сходження до Бога. Полеміка
І. Вишенського і Ю. Рогатинця висвітлила два протилежні підходи

до розуміння смислу людського життя. Якщо І. Вишенський уважав
вищим благом служіння Богу, що ототожнювалося з «вічною
істиною», то для Ю. Рогатинця вищим благом була «народна
користь», спільне благо. Звідси зроблено висновок: земне

призначення людини – це активне, діяльне життя, спрямоване на
благо суспільства.
Осмислюючи полеміку І. Вишенського та Ю. Рогатинця,

зауважимо, що перший абсолютизував внутрішню діяльність, а
другий – зовнішню. Виникає запитання: людина, якого рівня
духовного розвитку здатна до громадянського служіння?

Уважаємо, що людина, яка орієнтується на тілесні задоволення,
не здатна до такої діяльності. До громадянського служіння

264