Page 263 - 6816

Сучасною філософською мовою цей вислів формулюємо так:
людина, спонукувана потребами власного тіла, є духовно мертвою,
хоча може бути інтелектуально розвинутою й мати високий
соціальний статус. Саме з цією людиною полемізує І. Вишенський.

На його думку, живою людиною є той, хто вміє відрізняти зло від
добра. «На життя ж народитись – це коли, вийшовши з утроби в цей
світ і дійшовши зрілого віку, думка вже має силу відрізняти зле

од доброго» [108, с. 39]. До життя придатний той, у кого вистачить
сили відректися від того, що є спонукою до життєдіяльності
більшості людей: життєві насолоди, вигода, багатство, влада, слава.
Філософ доводить, що добро вимагає від людини зненавидіти славу

й інші принади цього світу.
Досліджуючи людину в контексті рівнів духовного розвитку,

І. Вишенський виділяє два принципово різні рівні розвитку
людини: хлопів і шляхтичів. Хлопом є той, хто «цьому світові, як
мужик, як хлоп, як пійманець, як невільник служить…» [108, с. 56],
тобто є невільником, залежним від світу й навіть прислуговує йому.

Філософ не утримується й проклинає ті спонукання людини, які
йдуть від тіла. «О, окаянна утробо, котра таких синів породила на
вічну погибель і випустила на знаду цього звабного світу!»

[108, с. 58]. Він послідовно розвиває свою думку щодо того, що
людина не має морального права бути спонукуваною
безпосередніми потребами. Філософ попереджає: «Хай прокляті
будуть владики, архімандрити й ігумени, котрі монастирі привели в

запустіння і починили собі із святих місць фільварки, а самі зі
слугами та приятелями в них перебувають тільки тілесно і по-
скотському; на святих місцях лежачи, гроші збирають, із тих

прибутків, що подані для Христових богомольців, дівкам своїм віна
готують, синів одягають, жінок прикрашають, слуг множать,
барвисті одежі справляють, приятелів збагачують, карети
купують…» [108, с. 59–60]. Отож хлоп в І. Вишенського – це

людина, яка розміняла своє духовне покликання на земні блага.
Шляхтичем є той «котрий з неволі мирської до Бога вийде і вищою
волею од Духа Святого народиться», і далі: «Хто від Бога родиться,

той і шляхтич» [108, с. 56]. Філософською мовою ці вислови слід
розуміти так: шляхетною є людина, спонукувана духовними,
абсолютними цінностями. Філософ аналізував людину за

найсуттєвішою характеристикою – її спонуканнями до
життєдіяльності.

263