Page 258 - 6816

Надзвичайно плідні ідеї М. Бердяєва про взаємозв’язок
особистості та суспільства, особистості й совісті. Особистість уважає
смислом свого життя служіння суспільству. У совісті розкривається
особистість, і через совість вона реалізується. Філософ розглядав

особистість як найвищу цінність суспільного буття. Досліджуючи
відносини особистості й суспільства, філософ висновує: «Особистість
залишається вищою цінністю в соціальному житті» [61, с. 140], а

особливо підкреслював: «Не особистість є частиною суспільства, а
суспільство є частиною особистості» [61, с. 141]. На перший погляд,
здається, що ці твердження суперечать реальності, але соціально-
філософський аналіз історичних подій дозволяє усвідомити, що

історія є там, де пріоритет належить особистості. Натомість, там, де
вирішальна роль належить посередній людині, усе перетворюється на

ніщо й суспільство деградує. Історія СРСР – яскравий тому приклад.
«Обоження маси» у вигляді гегемонії пролетаріату призвело
Радянський Союз до розвалу.
Підсумовуючи, зауважимо, що, незважаючи на те, що

М. Бердяєв стояв на позиціях принципу духовної ієрархії, свій
персоналізм він називав «антиієрархічним» [55, с. 6]. На нашу
думку, персоналізм створює методологічні, теоретичні засади

для розв’язання проблеми ієрархії / рівності за умови, що в
суспільстві пріоритет належатиме саме такому типу людини.
На думку І. Ільїна, дух (особистісне начало) присутній у
кожній людині [225, с. 383]. Призначення людини філософ убачав у

тому, що вона має «добровільно й вільно жити змістом і цілями
Субстанції» [225, с. 397], під якою розумів суспільство як
змістовно-асимільовану єдність людей. Отже, життя особистості й

суспільства утворюють органічну єдність. «Моральна людина
(особистість, В. С.) живе цілями свого народу, як своїми власними»
[225, с. 395]. Філософ підкреслював, що особистість не
відокремлює свої цілі від загальних, а тому її життя наповнюється

загальними інтересами всіх членів суспільства. Призначення
особистості полягає в тому, щоб удосконалювати субстанцію-
суспільство. І. Ільїн формулює ознаки духовного світу особистості.

Основною ознакою особистості є чеснота, яку визначає як «свідоме
ототожнення себе з субстанцією» [225, с. 400]. Свідомість
особистості докорінно відрізняється від свідомості пересічної

людини. Свідомості особистості притаманне органічне поєднання
моральних обов’язків і потреб суспільства. У такому поєднанні

258